Чому українці не поспішають повертатись додому: 9 причин

Українці не поспішають повертатися в Україну через страх перед мобілізацією, обмеження на легальний виїзд, економічну залежність від кредитів і зростаючі труднощі з отриманням чи збереженням тимчасового захисту за кордоном.

Коротко

• Корупційні скандали в оточенні президента виникають майже щомісяця, а не поодинокими випадками
• У діаспорі свої беруть зі своїх втричі дорожче, ніж узяв би місцевий мешканець, при гіршій якості послуги
• Чоловіки призовного віку побоюються виходити на вулицю через мобілізаційні заходи без судового розгляду
• Легальний виїзд з України з кожним роком стає доступний дедалі меншій кількості чоловіків призовного віку
• Правила тимчасового захисту в ЄС можуть посилити і для тих, хто вже оформив статус, а не лише для нових заявників

Дипломатичний тролінг влади на переговорах

На переговорах з американцями представники української влади дозволяють собі тролінг: наприклад, одягають футболку з провокативним натяком на «київський режим», зрозумілим не кожному спостерігачу. До цього додаються гострі запитання від журналістів у прямому ефірі — стиль, доречний на нішевому, внутрішньому рівні спілкування, але не у високій дипломатії. Переговори такого масштабу вимагають максимальної стриманості й енергії, спрямованої на те, щоб домовитися, а не на демонстрацію дошкульності.

Корупція в найближчому оточенні президента

Майже щомісяця в найближчому колі президента — серед тих, з ким він особисто вітається за руку, — виявляється черговий корупціонер. Масштаб того, що відбувається, створює враження, що оточення збагачується не на роки наперед, а на покоління: щоб родини жили в достатку століття потому. Саме ця регулярність скандалів поряд із першою особою держави, а не поодинокі епізоди, підриває довіру українців, які розглядають повернення на батьківщину.

щоб родини жили в достатку століття потому

Відчуження між українцями в діаспорі

За кордоном українець уникає українця — так описується ситуація в діаспорі. У супермаркеті, почувши поруч російську чи українську мову, людина частіше звернe вбік, ніж підійде привітатися зі співвітчизником: навіть поглядом намагаються не зустрітися. За спостереженням, так поводиться не кожен, але більшість.

Допомога одне одному при цьому стає платною послугою, причому невигідною: свій бере зі свого втричі дорожче, ніж узяв би місцевий мешканець, а якість послуги при цьому гірша. Те саме — з орендою житла й оголошеннями про купівлю-продаж: свої обманюють своїх. За такого ставлення одне до одного говорити про об’єднання українців за кордоном не доводиться.

свій бере зі свого втричі дорожче, ніж узяв би місцевий мешканець, а якість послуги при цьому гірша

Страх мобілізації та обмеження на виїзд

За спостереженнями автора аналізу, чоловіки призовного віку в Україні побоюються виходити на вулицю навіть у побутових справах: вони намагаються рухатися короткими перебіжками, щоб знизити ризик затримання на місці. Такі випадки пов’язують із практикою мобілізаційних заходів, що відбуваються без судового розгляду. Мова не про поодинокі випадки, а про поширену практику, через яку повсякденні побутові справи перетворюються на ризик.

чоловіки призовного віку в Україні побоюються виходити на вулицю навіть у побутових справах: вони намагаються рухатися короткими перебіжками

До цього додається обмеження легального виїзду: з кожним роком кордон може перетнути на законних підставах дедалі менше людей — правила посилюються, а не пом’якшуються. Унаслідок цього в чоловіка призовного віку залишається два варіанти: залишатися в країні й жити з ризиком затримання на вулиці, або шукати спосіб виїхати, який з кожним роком звужується.

Посилення умов тимчасового захисту для чоловіків у ЄС

Чоловікам призовного віку вже зараз складно нормально отримати тимчасовий захист у ЄС. За оцінкою автора аналізу, надалі правила можуть посилити і для тих, хто такий статус уже оформив, — тобто проблема не обмежується новими заявниками. Для тих, хто вже покинув Україну, це означає, що чинний статус захисту не гарантовано залишиться незмінним.

Економічна залежність від кредитів і траншів

Економіка України під час війни тримається не на власних доходах, а на зовнішніх кредитах і траншах від партнерів: без регулярних надходжень бюджет не закриває поточні витрати. Така залежність означає, що фінансова стійкість країни визначається не внутрішніми процесами, а рішеннями зовнішніх донорів, які можуть переглядати умови й обсяги допомоги. Для тих, хто розглядає повернення, це означає додаткову невизначеність: навіть за завершення бойових дій економіка ще довго потребуватиме зовнішньої підтримки, а не зможе одразу забезпечити стабільність.

Хибні пріоритети та корупція в тилу під час війни

Головною проблемою в публічному обговоренні іноді стає не фронт і не економіка, а мовне питання: в Одесі, Львові чи Києві десь увімкнули пісню російською мовою — і це подається як першочергова тема. На тлі війни такий перекіс сприймається як відволікання від реальних загроз.

Водночас викликає запитання дорожнє будівництво в Донецькій області — там, де тривають найактивніші бойові дії, продовжують прокладати дорожнє полотно. Будувати дорогу в зоні активних боїв виглядає абсурдно, і напрошується пояснення: бюджетні гроші просто списуються під виглядом ремонту, «розпилюються» шматок за шматком, поки увага суспільства зайнята мовними суперечками.

Чому Європа посилила правила саме для українців

До українців у Європу мільйонами в’їжджали біженці з інших країн — і це не супроводжувалося подібними обмеженнями. Автор аналізу звертає увагу на те, що процедура тимчасового захисту, яку активували саме для українців у 2022 році, раніше жодного разу не застосовувалася до попередніх хвиль біженців — ні з Балкан, ні із Сирії й Афганістану, хоча формально така можливість існувала з 2001 року. На його думку, сам факт вибіркового застосування механізму показує, що ставлення до різних груп біженців у Європі не є універсальним: для одних заходів захисту роками не знаходилося, для українців — знайшлося одразу. При цьому статус залишається тимчасовим і потребує регулярного продовження, а не гарантує постійне перебування.

Далі ситуація, як вважає автор, лише погіршуватиметься. Після закінчення війни на економіку чекає важчий стан, ніж зараз, а повернення військових і велика кількість зброї в країні створюють додаткову напругу. Поєднання цих факторів, за прогнозом автора, не залишає приводів для оптимізму щодо повоєнного періоду.