Новоприбулі до Канади часто помиляються у трьох речах: вважають, що кредитний рейтинг починається з нуля, недооцінюють витрати на продукти та потрапляють на дзвінки від «представників уряду». Нижче — що в цих питаннях важливо знати з самого початку. Матеріал ґрунтується на досвіді тих, хто переїхав до Канади.

Кредитний рейтинг не починається з нуля

Відкриваючи перший кредитний рахунок, найчастіше кредитну картку, людина отримує не нульовий рейтинг. В описаному випадку рейтинг при прибутті становив у самому низу діапазону 700, що вважається задовільним, а не поганим. Тому завдання при побудові кредитної історії в Канаді — перейти від задовільного рейтингу до хорошого, а не набирати з нуля до 800–900.

Продукти недооцінюють найчастіше

Великі витрати, наприклад оренду чи автомобіль, оцінити простіше. Ціни на продукти сильно відрізняються від міста до міста і навіть від магазину до магазину, а купувати доводиться не рівно те саме, що було на батьківщині. В одному з описаних випадків бюджет на продукти для двох осіб у 2020 році закладали приблизно 150 доларів на місяць, а фактичні витрати виявилися приблизно втричі вищими. З урахуванням інфляції за останні шість років сім’я з двох осіб може витрачати на продукти від 600 до 800 доларів на місяць. Недооцінка цієї статті здатна вплинути на весь бюджет. Для порівняння: у тому ж описаному випадку середні щомісячні витрати до появи дитини становили близько 800–900 доларів.

Витрати на продукти: бюджет і реальність

Цифри з описаного випадку для сім’ї з двох осіб.

  • Бюджет на продукти у 2020 роціблизько 150 $ на місяцьдля двох осіб, за оцінкою при переїзді
  • Фактичні витрати у 2020 роціприблизно втричі більшевідносно бюджету
  • Оцінка на поточний моментвід 600 до 800 $ на місяцьдля сім’ї з двох осіб з урахуванням інфляції
  • Середні витрати до появи дитиниблизько 800–900 $ на місяцьза всіма статтями, останній розрахунок

Дзвінки від імені держави

Одна з найнебезпечніших схем — дзвінок від людини, яка представляється співробітником державного органу: IRCC чи CRA. Той, хто дзвонить, зазвичай повідомляє, що в імміграційних документах або податковій декларації щось не так, і погрожує арештом або депортацією. Перше правило — не панікувати. Держава не телефонує, щоб вимагати гроші. Вимоги переказати гроші переказом, біткоїнами чи подарунковими картками — ознака шахрайства.

IRCC інколи справді телефонує, щоб уточнити деталі заяви, але не для того, щоб погрожувати негайною депортацією чи арештом.

Якщо дзвінок підозрілий, можна покласти слухавку, знайти номер відомства на офіційному сайті уряду, зателефонувати туди й перевірити, чи намагалися з вами зв’язатися. Номери гарячих ліній державних відомств вказані на їхніх офіційних сайтах.

Черга біля каси продуктового супермаркету в канадському місті, покупці з візками