Згідно з дослідженням Єльського, Стенфордського та Прінстонського університетів, що ґрунтується на аналізі 79 000 судових рішень, у 2026 році в притулку частіше відмовляють через удвічі нижчі шанси на апеляцію, зростання частки справ, які закривають без слухання, і суворішу оцінку судами обставин переслідування заявника.

Коротко

  • Апеляцію на відмову в притулку виграють приблизно в 10% випадків — реальний шанс залишитися в країні дає лише суд першої інстанції.
  • BIA входить до структури Мін’юсту й частіше підтримує відмови заявникам, але скасовує схвалення за скаргами прокурорів.
  • Близько 20% справ про притулок закривають без розгляду на процедурних підставах, залишаючи історію переслідування нерозглянутою.
  • Судді почали трактувати зволікання з виїздом і успішний виїзд із країни як ознаку відсутності реальної небезпеки.
  • Непоясненний розрив у кейсі довжиною від року й більше судді читають як знак, що заявнику зараз ніщо не загрожує — кейс потрібно регулярно оновлювати.

Що показало дослідження 79 000 рішень щодо притулку

Дослідники з Єльського, Стенфордського та Прінстонського університетів проаналізували 79 000 судових рішень у справах про притулок, ухвалених за адміністрації Трампа, і 19 жовтня опублікували звіт із детальним розбором причин відмов у 2026 році.

Основою для висновків стали публічні справи, оприлюднені Board of Immigration Appeals (BIA) — колегією суддів, що розглядає апеляції на рішення імміграційних судів першої інстанції. Саме на масиві цих відкритих рішень дослідники виявили повторювані патерни в тому, як судді першої інстанції та BIA ухвалюють рішення про відмову чи схвалення притулку.

У звіті сформульовано кілька ключових висновків: шанс виграти апеляцію впав удвічі, через що реальний шанс залишитися в країні дає лише суд першої інстанції; кожну п’яту справу закривають без слухання; судді стали суворіше оцінювати поведінку заявника після перших погроз переслідування — зокрема, сам факт зволікання з виїздом або успішного виїзду з країни почав сприйматися інакше, ніж раніше.

Чому шанс виграти апеляцію впав удвічі

За даними дослідження, ймовірність отримати перегляд справи знизилася приблизно з 20% до 10% — ці цифри наводять автори звіту, і вони не є офіційною статистикою EOIR. Йдеться про ситуацію, коли заявник оскаржує відмову в притулку або прокурор оскаржує схвалення, і справу можуть повернути на новий розгляд з урахуванням допущених помилок.

Із цієї ж цифри випливає, що 10% — це частка схвалених апеляцій саме заявників, а не прокурорів: офіційної статистики щодо апеляцій прокурорів немає, але домогтися перегляду вже схваленої справи прокурору, схоже, простіше, ніж заявнику оскаржити відмову.

Практичний висновок із цього падіння: реальний шанс отримати притулок є лише на рівні суду першої інстанції. Тому справу варто готувати максимально ретельно вже на рівні суду першої інстанції: що менше в ній процедурних неточностей і суперечностей, то нижчий ризик, що прокурор знайде формальний привід для апеляції. Другої спроби з порівнянними шансами на перегляд уже не буде.

Лише суд першої інстанції

Шанс домогтися перегляду справи на апеляції у заявника значно нижчий, ніж у прокурора оскаржити вже схвалену справу. Тому готувати кейс потрібно максимально ретельно саме на рівні суду першої інстанції — другої спроби з порівнянними шансами не буде.

Як влаштована Board of Immigration Appeals і чому апеляції частіше програють

Board of Immigration Appeals та імміграційні суди першої інстанції належать до виконавчої гілки влади — вони входять до структури Міністерства юстиції (EOIR), а не є незалежною судовою системою, як федеральні апеляційні суди. За адміністрації Трампа значну частину суддів колегії, найнятих ще за Байдена, звільнили: у її складі працюють інші люди.

Залежність від виконавчої влади відображається на рішеннях у конкретних справах. За спостереженнями дослідників, коли апеляцію на відмову подає імігрант чи біженець, колегія зазвичай стає на бік держави й залишає рішення чинним. Коли ж апеляцію на схвалення подає прокурор, рішення частіше змінюють на його користь. Тобто відмову, як правило, підтверджують, а схвалення — скасовують. Деякі експерти називають колегію в її нинішньому вигляді інструментом чинної адміністрації.

Тобто відмову, як правило, підтверджують, а схвалення — скасовують.

BIA — не незалежний суд

Board of Immigration Appeals входить до Мін’юсту, а не до незалежної судової системи. Після зміни складу колегія частіше підтримує відмови й скасовує схвалення.

Кожну п’яту справу закривають без слухання

З 2025 по 2026 рік суди розглянули, за оцінками дослідників, близько 250 000 справ про притулок — ці дані вони взяли зі звітів TRAC, недержавної організації, яка збирає й систематизує статистику імміграційних судів. З них понад 50 000 справ закрили без розгляду на процедурних підставах.

У перерахунку це близько 20% справ. Йдеться не завжди про остаточну відмову в слуханні: частину таких справ адміністративно закривають тимчасово — наприклад, поки заявник домагається іншого імміграційного статусу, — але для заявника це означає, що розгляд його історії переслідування відкладається на невизначений строк.

Процедурне закриття справи не рівнозначне відмові в притулку по суті: воно може означати, наприклад, що заявник не з’явився на слухання, пропустив строк подання документів або перейшов до іншої імміграційної категорії — але підсумок один: його історія переслідування так і залишається нерозглянутою.

Чому судді суворіше оцінюють обставини переслідування й ситуацію в країні

Дослідники зафіксували тренд: судді почали відмовляти за те, що заявник не виїхав одразу після перших погроз, і за те, що йому вдалося вирватися з країни. Логіка суддів тут близька до такої: якщо з людиною нічого не сталося одразу, вони схильні вважати, що серйозної небезпеки не було й пізніше.

якщо з людиною нічого не сталося одразу, вони схильні вважати, що серйозної небезпеки не було й пізніше

Перший патерн стосується строків виїзду. Якщо заявник після мітингу, затримання чи погроз із боку правоохоронців не виїхав негайно, а продовжував активність ще якийсь час, за статистикою, яку виявили дослідники, йому, як правило, відмовляють — суд вважає це доказом того, що небезпека була невисокою.

Другий патерн — успішне уникнення шкоди: якщо людина якийсь час переховувалась, змінювала помешкання, і її не знайшли, а потім безперешкодно вилетіла через пункт пропуску в рідній країні, суд робить висновок, що її не шукали і реальної небезпеки не було.

Оцінюючи ситуацію в країні, судді BIA та імміграційних судів першої інстанції спираються передусім на звіти Держдепартаменту США: докази зі звітів правозахисників чи листів із рідної країни суд може визнати анекдотом і не надати їм значної ваги, якщо Держдеп того самого не фіксує. При цьому у звіті 2025 року за багатьма категоріями шукачів притулку інформацію скорочено приблизно на дві третини, через що за звітами про країни пострадянського простору може скластися враження, що переслідування політичних активістів і людей з нетрадиційною орієнтацією не таке сильно виражене.

Папка з документами й доказами для підготовки справи про притулок в імміграційному суді
Зволікання й успішна втеча — проти заявника

Якщо людина не виїхала одразу після погроз або змогла сховатися й безперешкодно вилетіти з країни, суддя може визнати це доказом відсутності реальної небезпеки.

Чи можна отримати притулок у судді з низьким відсотком схвалень

Серед заявників ходить жарт: за нинішньої адміністрації притулок дають лише за формулою «коли вб’ють, тоді і приходь». Частка правди в цьому є — статистика щодо відмов і закритих справ, розібрана вище, цьому не суперечить. Але вона не означає, що із суддею з низьким відсотком схвалень шансів немає.

за нинішньої адміністрації притулок дають лише за формулою «коли вб’ють, тоді і приходь»

Один із заявників отримав притулок у судді, який схвалює лише близько 2% справ, причому справу розглядали в детеншені в Луїзіані — тобто в найгірших із можливих умов: закрите утримання й суддя з мінімальною статистикою схвалень. Вирішальними виявилися детальна підготовка кейсу й грамотно вибудовані відповіді на запитання судді та прокурора на слуханні.

Як підготувати сильну справу і навіщо оновлювати кейс на притулок

Отримати притулок у 2026 році складніше, ніж у 2024-му, але не неможливо: виграти справу можна за трьох умов — хороша підготовка, послідовні свідчення і розуміння логіки суддів і прокурорів, тобто чому на інтерв’ю чи в суді ставлять те чи інше запитання.

Вирішальним фактором залишається сам кейс — історія заявника, додані докази та звіт про ситуацію в країні походження. Саме якість цих матеріалів визначає, чи отримає заявник притулок, чи програє справу.

Окрема проблема — актуальність кейсу на дату розгляду. Якщо справу подано у 2022, 2023, 2024 чи навіть у 2025 році, у ній зазвичай залишається щонайменше рік, який ніяк не описано. Судді трактують таку прогалину як ознаку того, що на батьківщині заявнику зараз ніщо не загрожує. Тому вже подану справу потрібно оновлювати, доповнюючи її подіями за весь період до слухання — інакше непоясненний розрив працює проти заявника.

Оновлюйте кейс

Якщо справу подано рік і більше тому, у ній утворюється непоясненний часовий розрив. Судді трактують його як ознаку того, що небезпеки зараз немає — кейс потрібно доповнювати подіями аж до дати слухання.

Часті питання

Чи можна подати нову справу про притулок після того, як апеляцію відхилили

Якщо апеляцію в Board of Immigration Appeals відхилили, шанси на перегляд різко нижчі, ніж на рівні суду першої інстанції: ймовірність перегляду впала приблизно з 20% до 10%. Колегія зазвичай стає на бік держави, коли апеляцію подає заявник, тому розраховувати на повторний перегляд тієї самої справи не варто — саме тому справу потрібно готувати максимально ретельно ще до рішення суду першої інстанції.

Що робити, якщо справу закрили без розгляду з процедурних причин

Процедурне закриття не означає відмову по суті: частину справ закривають тимчасово, наприклад поки заявник домагається іншого імміграційного статусу. Це означає, що розгляд історії переслідування відкладається на невизначений строк, а не припиняється остаточно, і до справи можна повернутися пізніше.

Як пояснити судді затримку з виїздом із країни, якщо на це була поважна причина

Судді трактують зволікання з виїздом як ознаку того, що небезпека була невисокою, якщо це ніяк не пояснено. Тому у справі важливо прямо описати, що відбувалося в цей період і чому заявник не міг виїхати раніше — непоясненний розрив в історії працює проти заявника так само, як і непоясненна затримка.

Чи можна довіряти звітам правозахисників, якщо за ними справа виглядає сильнішою, ніж за звітом Держдепартаменту

Судді BIA та імміграційних судів насамперед спираються на звіти Держдепартаменту США. Докази зі звітів правозахисників чи листів із рідної країни суд може визнати анекдотом і не надати їм значної ваги, якщо Держдеп того самого не фіксує — тому такі матеріали варто використовувати як доповнення, а не як основну опору справи.

Чому звіт Держдепартаменту може не відображати реальну ситуацію з переслідуванням у країні заявника

У звіті за 2025 рік за багатьма категоріями шукачів притулку інформацію скорочено приблизно на дві третини. Через це щодо країн пострадянського простору може скластися враження, що переслідування політичних активістів і людей з нетрадиційною орієнтацією виражене слабше, ніж є насправді, хоча це наслідок скорочення звіту, а не реального покращення ситуації.

Чи варто оновлювати справу про притулок, якщо слухання вже скоро і часу мало

Так: якщо у справі залишається хоча б рік, ніяк не описаний подіями, судді трактують цю прогалину як ознаку того, що на батьківщині заявнику зараз ніщо не загрожує. Навіть коротке доповнення до кейсу ближче до дати слухання знижує ризик, що непоясненний розрив буде витлумачено проти заявника.