Програма EB-5 для інвесторів у США завершить прийом заявок 30 вересня 2026 року. Після цієї дати петиції за програмою не будуть гарантовано розглянуті, а з 1 січня 2027 року мінімальні суми інвестицій зростуть приблизно на 30 тисяч доларів. Замість EB-5 інвестори та підприємці можуть використовувати візи для талантів (O-1, EB-1A, EB-2 National Interest), візи для управління бізнесом (E-2, L-1) або класичні робочі візи (EB-2, EB-3).

Коли подавати петицію EB-5 і що зміниться після 30 вересня

30 вересня 2026 року — останній день, коли можна подати форму 526 за програмою EB-5 і гарантувати розгляд петиції. Програма передбачає інвестицію в розмірі 800 000 доларів у пасивну інвестицію через регіональний центр або 1 050 000 доларів в активне управління бізнесом із зобов’язанням створити 10 робочих місць. Кошти при пасивній інвестиції видаються в борг приблизно на 3–5 років, після чого повертаються інвестору, а грінкарта видається протягом цього періоду.

Петиції, подані після 30 вересня 2026 року, але до 1 жовтня 2027 року, будуть прийняті, але не гарантовано розглянуті. Це означає, що заявник витратить гроші на послуги адвоката, державні збори і збори регіональних центрів без гарантії позитивного рішення.

З 1 січня 2027 року відбудеться підвищення мінімальних сум інвестицій відповідно до інфляції. Пасивна інвестиція зросте приблизно до 830–850 тисяч доларів, активна — до 1 100 000 доларів.

Візи для талантів: O-1, EB-1A і національний інтерес (EB-2 NIW)

Візи для талантів передбачають доведення визнання у своїй професійній галузі. Існує три основні варіанти.

О-1 — неіміграційна віза, яку можна отримати протягом 6–9 місяців. Вона не дає грінкарту, але дозволяє перебувати в США і підготувати кейс для отримання статусу резидента. Обмеження на іміграційні візи в американських посольствах не поширюються на O-1, тому цю візу використовують як інструмент для в’їзду на територію США незалежно від країни походження заявника.

EB-1A (First Preference, Extraordinary Ability) — іміграційна віза, яка видається одразу з метою отримання грінкарти, але процес довший, складніший і дорожчий на початковому етапі.

EB-2 National Interest Waiver (EB-2 NIW) — розглядається для людей з вищою освітою, досвідом роботи в галузі та цікавим проєктом або чинним бізнесом, здатним принести користь США. Відмінність від класичних віз талантів у тому, що заявник доводить не своє визнання в індустрії, а цінність і реалізованість свого проєкту для американської економіки чи суспільства.

Оптимальна стратегія — почати з O-1, а потім перейти на EB-1A або EB-2 NIW. Для схвалення візи талантів потрібно закрити три критерії з восьми-десяти можливих залежно від професії та країни походження.

Бізнес-візи E-2 і L-1 як альтернатива EB-5

E-2 можна розглядати як молодший аналог EB-5, оскільки вона теж вимагає інвестиції та доведення походження коштів, але сума набагато менша — від 100 000 доларів. Віза E-2 не дає грінкарту, але її можна продовжувати необмежений час, поки заявник розробляє кейс для отримання грінкарти за іншою програмою.

Однак E-2 доступна не для всіх національностей. Вона підходить для громадян більшості пострадянських країн, включно з Україною, Казахстаном, Киргизстаном, Молдовою та країнами Балтії, крім Росії та Білорусі. Якщо заявник має громадянство однієї з європейських країн, E-2 також може бути доступна.

L-1 підходить для тих, у кого є бізнес поза США приблизно з 15 співробітниками, і заявник обіймає керівну посаду. За цією візою можна відкрити стартап у США або купити наявний бізнес і перевести себе на посаду керівника. Ключова умова — наявність співробітників як у компанії за межами США, так і в американській компанії.

L-1 конвертується в EB-1C (іміграційна віза для керівників), якщо американська компанія досягне восьми співробітників, з яких 2–3 керівники, підпорядковані заявнику, а іноземна компанія продовжує існувати. L-1 складніша в схваленні, потребує більше витрат на зарплати співробітників, але дає шлях до грінкарти.

Класичні робочі візи: EB-2 і EB-3

Робочі візи EB-2 і EB-3 вимагають спонсорства американської компанії, яка не належить заявнику чи його родичам. Компанія має бути прибутковою і мати дохід, достатній для встановленої департаментом праці зарплати позиції.

Процес отримання грінкарти через EB-2 або EB-3 триває від 2 до 4 років залежно від категорії візи та різних чинників обробки. Перевага цього шляху в тому, що заявник може отримати грінкарту, якщо роботодавець згоден спонсорувати його кейс. Недолік у тривалому терміні очікування та залежності від роботодавця.

Интерьер офиса с рабочими местами и сотрудниками за компьютерами

Нова стратегія переїзду в США до 2027 року

Рекомендована схема для переїзду в США після закриття EB-5 — почати з неіміграційної візи для в’їзду, а потім перейти на іміграційну для отримання грінкарти. Для людей із професійними навичками та досвідом найперспективніша комбінація O-1 → EB-1A або O-1 → EB-2 NIW. Ці візи не потрапили під обмеження, чинні для іміграційних віз в американських посольствах.

Для підприємців, які не мають значного професійного визнання, підходить E-2 для інвесторів із невеликим стартовим капіталом або L-1 для власників наявного бізнесу з наявністю співробітників.

Без вільного капіталу на інвестицію або власного бізнесу залишається варіант пошуку американського роботодавця, готового спонсорувати EB-2 або EB-3.