Дружня атмосфера на інтерв’ю щодо притулку не гарантує позитивного рішення. В описаному випадку заявниці відмовили після того, як причина повернення на батьківщину з країни попереднього перебування не була визнана поважною. Спілкування з офіцером важливе, але рішення приймають вищі супервайзери, і читати справу вони будуть за записом інтерв’ю.
Чому дружелюбність не означає схвалення
Офіцери, які проводять інтерв’ю щодо притулку, проводять по кілька таких зустрічей на день і зазвичай не прагнуть конфліктувати із заявниками. Вони мило посміхаються, і багато заявників виходять з інтерв’ю у впевненості, що все пройшло добре. Проте спокійний тон не є сигналом рішення.
В одному з описаних випадків дівчина, яка провела час в Австралії, а потім повернулася на батьківщину і поїхала до США, на питання про повернення відповіла, що там потрібно було зробити медичну процедуру, якої не було в Австралії. Офіцер і заявниця посміялися, і їй відмовили. Причину повернення не визнали поважною, а також було зазначено, що заявниця не боїться повертатися на батьківщину і що, можливо, у неї не було таких серйозних переслідувань, які змусили б шукати притулок у США.
Хто насправді приймає рішення
Офіцер дає рекомендацію: схвалити чи не схвалити. Рішення ж приймають супервайзери. В одній зі справ, яка стала відомою через запит за Freedom of Information Act і потім через позов про мандамус у федеральному суді, схвалення офіцера було змінено двома супервайзерами. Вони спиралися на фактори, яких не видно із самого інтерв’ю.
З цього випливає, що спілкування з офіцером важливе передусім тим, що буде записано і що подумає про справу керівництво. Навіть якщо офіцер згоден схвалити заявку, рішення можуть переглянути керівники.
Як готуватися до інтерв’ю
Інтерв’ю обмежене за часом і метою, тому говорити потрібно так, щоб було сказано все необхідне і записано саме те, що потрібно. Спонтанний потік розповіді без структури підвищує ризик відмови: в офіцера немає ні часу, ні ресурсу, щоб розбиратися в хаотичних даних. Крайність теж не працює: заявники, які мовчать і майже нічого не розповідають, також створюють проблему.
Підготовка включає продуману історію, підтверджену доказами. Більш вагомі реальні матеріали, наприклад листування з родичами, у якому видно, що людина боїться повернення, ніж куплені довідки. Важливо готуватися і в комунікативному плані, враховуючи, що справу читатимуть не лише за столом інтерв’ю, а й керівники.

Що важливо врахувати заздалегідь
Підготовка до інтерв’ю щодо притулку потребує часу. Добре написана історія і доказова база, яка має сенс, належать до головних елементів справи. Відповіді на питання про минулі поїздки і повернення на батьківщину мають бути продумані заздалегідь, оскільки саме такі питання можуть стати підставою для відмови.






Коментарі
Досвід читачів корисний, але це не консультація: правила перевіряйте на офіційному сайті.
Реєстрації не потрібно: натисніть «Увійти», введіть будь-яке ім’я — і все.