При подачі документів на adjustment of status люди часто припускаються помилок, які можуть призвести до відмови в грін-карті і навіть до розгляду справи про депортацію. Знання основних помилок і способів їх уникнути допомагає зберегти статус і виграти дорогоцінний час.

Покладатися лише на активи при підтвердженні фінансів

Перша і найпоширеніша помилка — заповнення affidavit of support виключно на основі активів заявника. Такий підхід майже завжди призводить до запиту додаткових доказів (Request for Evidence, RFE), і в цьому запиті рідко чітко пояснюється, в чому саме полягає проблема. Натомість відомство надсилає стандартну шаблонну відповідь, яка залишає заявника наодинці із загадкою — доводиться гадати на порталі ChatGPT, що не так.

Спроба заперечити на RFE з таким самим дефектним affidavit of support майже гарантує відмову в adjustment of status. Повторний RFE не буде видано — отримати навіть один такий запит вважається везінням. Відомство має право просто відхилити заявку без проміжних попереджень.

У практиці адвокатів відмова часто трапляється саме тому, що заявники зволікали з підключенням спільного спонсора (joint sponsor). Раніше відхилена заявка означала втрату грошей і можливість повторної подачі — це було неприємно, але не катастрофічно. Тепер же відмова в adjustment of status негайно запускає провадження про депортацію. Справа стає не просто дорожчою — вона може призвести до висилки. Немає гарантії, що навіть у судовому розгляді про депортацію успіх взагалі можливий.

Висновок простий: якщо доходу недостатньо, потрібно знайти спільного спонсора до подачі документів. Це позбавляє непередбачуваних витрат і ризиків.

Самостійне ведення справи в імміграційному суді

Друга помилка часто здається очевидною, допоки не станеться: люди намагаються представляти себе самі в імміграційному суді. Розгляди в immigration court — це зовсім не те, що середньостатистична людина може вести без підготовки.

Прикладів багато. В одному з них жінка прийшла на друге судове засідання, неправильно зрозуміла, що сказав суддя, і була на місці ж визнана такою, що підлягає висилці. Вона звернулася до адвоката вже після цього. На той момент шанси на виправлення ситуації впали до 30%, а попереду були величезні витрати. Якби вона звернулася раніше, суд би дав їй можливість повернутися вже з адвокатом.

Другий приклад: дуже здібна і уважна людина сама підготувала кілька клопотань для суду і навіть справляла гарне враження своєю компетентністю. Але коли він кілька разів подав клопотання про зміну підсудності (change of venue), щоб перевести справу з Нью-Йорка до іншого округу, де він тепер жив, суддя раз за разом відхиляв його. І хоча суддя у своїх негативних рішеннях пояснював, що потрібно зробити, більшість суддів, ймовірно, схвалили б таке клопотання. Коли заявник нарешті найняв адвоката, ми змогли змінити підсудність — але тільки після того, як він уже був змушений приїхати з середини країни до Нью-Йорка на п’ятихвилинне засідання, а потім повернутися назад.

Подорож людини, яка перебуває у статусі такого, що підлягає депортації, пов’язана з ризиками. Якби він летів літаком, імовірність затримання в аеропорту була б значною — це призвело б до переведення справи на прискорений розгляд у задержуваний docket (detained docket). Це зовсім інший порядок: немає часу на підготовку, немає доступу до сім’ї та ресурсів, а розгляд відбувається поспіхом прямо з камери. Незадержуваний docket (non-detained docket) — це те, до чого потрібно прагнути.

Самостійне ведення перших стадій справи призвело до непотрібних страждань. Є в імміграційному праві моменти, які можна вирішити самостійно — наприклад, натуралізацію чи зняття умов, а іноді навіть повний пакет adjustment of status, якщо людина ретельно все вивчить. Але розгляди про депортацію — це виняток. Практично завжди спроба вести таку справу без адвоката закінчується катастрофою.

Неправильне розуміння своєї категорії adjustment

Третя помилка стосується людей, які нещодавно втратили захищений статус і поспішають подати на adjustment of status, не розібравшись у підставах і обмеженнях.

Багато хто подає через category-based petitions — наприклад, тому що один із батьків або чоловік/дружина мають статус постійного резидента. Вони не розуміють, що для adjustment of status всередині США потрібно, щоб на момент подачі заявник перебував у дійсно чинному неімміграційному статусі й безперервно підтримував цей статус з дня в’їзду. Якщо статус було відкликано або анульовано, такий заявник не має права подавати через USCIS. Він не може зробити adjustment of status через звичайний канал і отримає відмову.

Інша поширена помилка — подача на adjustment без перевірки того, чи немає в історії старих ордерів на депортацію або активних розглядів про висилку. Окрім так званих arriving aliens, усі інші категорії осіб із таким бекграундом не можуть подавати через USCIS. Вони можуть пройти процедуру adjustment, але зовсім не через це відомство — шлях існує, але він інший.

Перед подачею документів потрібно точно розуміти, за якою саме категорією подається заява і чи є обмеження. В ідеалі цю перевірку проводити разом з адвокатом. Хоча adjustment of status — це завдання, яке можна вирішити, воно дуже складне, ставки високі: відмова майже завжди означає початок провадження про депортацію. Поспіх і самостійне оформлення зараз особливо ризиковані.

Зал ожидания в иммиграционном суде с рядами скамей, знаками и указателями.

Що робити у разі затримання: програма ICE Emergency Preparedness

У момент затримання ICE середній час очікування, перш ніж адвокат почне працювати над справою, становить два тижні. Два тижні в камері, далеко від сім’ї та роботи — час, якого можна було б уникнути.

Для таких ситуацій існує програма ICE Emergency Preparedness Retainer Program. Заявник заздалегідь реєструється, надає повну історію своєї імміграційної справи та копії всіх документів. У разі затримання програма негайно повідомляє зазначені контакти, знаходить людину в системі затриманих і з’єднує її сім’ю з місцевим захисником, який працює в місці перебування затриманого. Це дає миттєвий доступ до юридичної допомоги в критичний момент.