Віза L1 — представницька віза подвійного призначення, яка дозволяє переїхати до США, відкривши там філію або представництво вже чинного бізнесу з будь-якої країни світу.

Коротко

  • L1 — віза подвійного призначення, статус потрібно продовжувати, грін-картою чи імміграційною візою вона не є
  • Формального порогу за виручкою компанії для L1 немає: траплялися схвалення при виручці близько 100 000 доларів на рік
  • За L1 разом із заявником можуть переїхати родина і співробітники команди з правом на роботу в США
  • Перехід з L1 на грін-карту EB-1C вважається одним із більш передбачуваних за строками серед доступних шляхів
  • Обмежень за сферою бізнесу немає — заборонені лише види діяльності, що прямо порушують закон

Що таке віза L1 і хто може її отримати

Віза L1 — представницька віза, яка дозволяє переїхати до США на підставі відкриття філії, відділення або представництва вже чинного бізнесу. Це одна з найменш відомих міграційних програм США: кількість віз подвійного призначення, що видаються за такими програмами, у рази перевищує кількість віз за багатьма іншими неімміграційними категоріями.

В’їхати за програмою L1 можна в одній із двох категорій. Перша — керівник представництва, відділення або філії, який очолює й розвиває нову дочірню організацію в США; при цьому материнська компанія має перебувати за межами Америки, у будь-якій країні світу. Друга — унікальний фахівець, потрібний у рамках того самого відділення, філії чи представництва.

Головна відмінність L1 від інших робочих віз — у її статусі. Це віза подвійного призначення, а не грін-карта і не імміграційна віза. За європейськими мірками L1 ближча до тимчасового посвідки на проживання: статус потрібно продовжувати, і теоретично в продовженні можуть відмовити.

Це віза подвійного призначення, а не грін-карта і не імміграційна віза.

Вимоги до бізнесу: вік компанії, виручка та витрати

Формальної вимоги до віку компанії як такої немає: ключова умова — заявник мав безперервно пропрацювати щонайменше рік упродовж трьох років, що передують подачі, на керівній посаді (або у спеціалізованій ролі) у закордонній афілійованій структурі (c15). Далі починаються розбіжності: формального порогу за виручкою в самій програмі немає, але є логіка, з якої він виводиться, і є різні думки практиків щодо того, де цей поріг проходить насправді.

Офіційна вимога — показати, що головна компанія здатна виплачувати зарплату представнику й забезпечити старт роботи дочірньої структури в США; конкретний горизонт у кілька років у самому регламенті не вказаний — це радше практична оцінка стійкості бізнесу (c16, c18). До цього додаються мінімальні бізнес-витрати: оренда офісу, маркетинг, представницькі витрати, перекладачі, бухгалтерія (c20). Йдеться не про мільйони й не про сотні тисяч доларів — суми називаються скромними (c17, c21).

При цьому конкретні цифри у практиків розходяться. Частина юристів наполягає: при річній виручці нижче 500 000 доларів візу L1 не схвалять (c22). Це позиція конкретних адвокатів, а не норма закону. На практиці трапляються й інші випадки: близько десяти клієнтів отримали представницьку візу L1 при виручці в межах 100 000 доларів на рік (c23, c26, c27). Це не доводить, що 100 000 доларів достатньо завжди, — радше показує, що жорсткого порогу в 500 000 на практиці не існує.

Це не доводить, що 100 000 доларів достатньо завжди, — радше показує, що жорсткого порогу в 500 000 на практиці не існує.

Міф про 500 000 $

Вимоги про мінімальну виручку в 500 000 доларів у законі немає — це позиція окремих адвокатів, а не норма USCIS. На практиці візу схвалювали і при виручці близько 100 000 доларів на рік.

Переїзд із родиною та командою за візою L1

За візою L1 разом із заявником може переїхати не лише родина, а й команда співробітників, яких він бере з собою для роботи в дочірній компанії (c19). Це рідкісна властивість для робочої візи: члени родини переїжджають разом з основним заявником і отримують право на роботу в США, а не лише статус супроводжуючих (c19, c49).

Саме тому материнській компанії й потрібно підтримувати мінімальний обсяг бізнес-витрат — із цих коштів оплачується зарплата не лише представнику, а й співробітникам, які переїжджають разом із ним.

Схема переходу з робочої візи L1 на грін-карту за категорією EB-1C
Родина і команда

За візою L1 переїхати може не лише родина заявника, а й співробітники, яких він бере з собою: і ті, і інші отримують право на роботу в США, а не просто статус супроводжуючих.

Чим L1 відрізняється від грін-карти і як на неї перейти

L1 — це тимчасовий вид на проживання за європейськими мірками, а не постійний: статус потрібно продовжувати, і теоретично його можуть не продовжити (c25). У Європі зазвичай спочатку отримують тимчасовий вид на проживання і лише потім постійний — це стандартна логіка міграційних програм. У США є альтернатива: в’їхати одразу на постійне місце проживання, минаючи тимчасовий статус, що для європейської практики нехарактерно (c29).

Перехід зі статусу візи L1 (представництво, філія, відділення) на грін-карту в межах цієї програми вважається одним із більш передбачуваних за строками порівняно з альтернативними шляхами, хоча остаточне рішення завжди лишається за імміграційним офіцером (c30). Йдеться про категорію EB-1 — грін-карту для осіб із винятковими здібностями та досягненнями. Усередині неї є підкатегорії під різні випадки: наприклад, нобелівським лауреатам відповідає EB-1B (c32, c33).

Для того, хто відкрив представництво, актуальна EB-1C: якщо компанія виконала певні базові вимоги, заявник може отримати грін-карту як топ-менеджер або як унікальний фахівець цієї компанії (c34). На практиці вже трапляються випадки переходу з представницької візи L1 на грін-карту EB-1C (c31).

Шлях через власний бізнес працює швидше за альтернативні варіанти отримання грін-карти.

Який бізнес підходить для відкриття представництва в США

Обмежень за сферою бізнесу для відкриття представництва в США немає (c45). Підійде маркетингова компанія, зареєстрована в Дубаї заради податкової вигоди, яка хоче відкрити представництво в Америці й шукати там клієнтів для головного офісу (c45). Так само працює IT-компанія з Дубая або французька компанія, яка займається дистрибуцією товарів — наприклад, парфумерії — і відкриває відділення в США для продажу тієї самої продукції (c45).

Серед реальних випадків — манікюрний салон, який відкрив своє відділення в США: на перший погляд бізнес виглядає надто локальним для такої програми, але заявку схвалили (c46).

Серед реальних випадків — манікюрний салон, який відкрив своє відділення в США: на перший погляд бізнес виглядає надто локальним для такої програми, але заявку схвалили

Заборонені лише види діяльності, що прямо порушують закон: торгівля зброєю, наркотиками, людьми та органами, рабство (c47). У всіх інших випадках умова одна — бізнес має бути легальним і вже вестися регулярно й стабільно, а не створюватися спеціально під заявку (c48).

Різні види бізнесу, що підходять для відкриття представництва в США за L1
Що перевірити заздалегідь

Для L1 немає обмежень за сферою бізнесу — важливо лише, щоб він був легальним і вже вівся регулярно, а не створювався спеціально під заявку.

Що робити при відмові у візі L1

Стовідсотковий результат за візою L1 не гарантує ніхто — ні консультанти, ні самі державні органи, які ухвалюють рішення (c40). Обіцянки гарантованого схвалення — ознака шахрайства, а не сумлінної підготовки справи.

Тому запасний план потрібен для будь-якої міграційної траєкторії в США, і L1 не виняток. На практиці частина заявників, які отримали відмову по L1, згодом оформляли інші категорії — зокрема O-1 та візи, пов’язані з EB-категоріями (c38). Яка альтернатива підійде конкретно, залежить від ситуації заявника, але сам факт відмови по L1 не закриває міграційну траєкторію в США остаточно.

Гарантії — ознака обману

Стовідсотковий результат по L1 не гарантує ніхто. Якщо консультант обіцяє гарантоване схвалення — це привід насторожитися, а не довіритися.

Часті питання

Чи можна подавати на візу L1, якщо материнська компанія перебуває не в країні громадянства заявника

Так, материнська компанія може перебувати в будь-якій країні світу, а не лише в країні громадянства заявника. Вимога стосується безперервної роботи не менше року з трьох років перед подачею на керівній або спеціалізованій посаді в цій закордонній структурі.

Чи можна відкрити представництво в США віддалено, не переїжджаючи туди особисто

Віза L1 розрахована саме на переїзд: заявник в’їжджає як керівник представництва або як унікальний фахівець і фізично працює в дочірній структурі в США. Віддалене керування без переїзду не відповідає логіці цієї категорії.

Чи потрібно заявнику особисто інвестувати гроші в бізнес, як при візі інвестора

Ні, L1 будується не на особистих інвестиціях заявника, а на здатності вже чинної закордонної компанії фінансувати зарплату представника й мінімальні бізнес-витрати на старт роботи дочірньої структури — оренду офісу, маркетинг, бухгалтерію та перекладачів.

Чи можна змінити роботодавця в США, залишаючись на візі L1

Віза L1 прив’язана до конкретної дочірньої структури, заради відкриття якої заявник в’їхав, тому статус не розрахований на зміну роботодавця так, як це можливо за деякими іншими робочими візами. Ця тема сама собою не розбирається в матеріалі, тому однозначно судити про процедуру переходу не варто.

Що буде з родиною і співробітниками, якщо материнська компанія закриється

Прямої відповіді на цей випадок немає: матеріал описує лише те, що право членів родини й співробітників на переїзд і роботу в США тримається на мінімальних бізнес-витратах материнської компанії, які забезпечують зарплати.

Чи можна подавати на візу L1 для маленького чи нішевого бізнесу

Так, обмежень за сферою діяльності немає: підходять і маркетингові, і IT-компанії, і дистриб’ютори товарів. Серед реальних випадків — манікюрний салон, який відкрив відділення в США і отримав схвалення, хоча виглядав надто локальним бізнесом для такої програми.