Уряд Великої Британії звужує винятки в імміграційному законодавстві, особливо щодо статті 8 про право на приватне й сімейне життя. Тепер перевіряється справжня мета кожної заявки — щоб відрізнити легітимні звернення від спроб затягнути час перебування в країні.

Що змінюється в правилах статті 8

Держава має намір закрити лазівки, якими громадяни й резиденти користувалися при поданні заявок. Стаття 8 Європейської конвенції про права людини гарантує право на повагу до особистого й сімейного життя, і цей механізм часто використовувався для продовження статусу. При поданні нових заявок на підставі статті 8 імміграційні органи детально перевірятимуть, подана заявка через справжню потребу чи це спроба уникнути вимог звичайного імміграційного процесу.

Вплив імміграційної історії на майбутні заявки

Історія порушень імміграційного законодавства нині справляє вирішальний вплив на статус suitability — придатність до отримання того чи іншого статусу. Люди з перерваним або пошкодженим імміграційним статусом стикаються з труднощами при поданні нових заявок. Це стосується тих, хто мав тривале перебування понад дозволений строк, тих, хто приїхав за однією візою, а потім змінив статус, або тих, хто мав проблеми з явкою на обов’язкове реєстраційне співбесіду (reporting). Усі ці ситуації розглядаються як порушення імміграційного режиму й впливають на рішення щодо нових заявок.

Практичні наслідки для різних категорій

Зміни стосуються людей на студентських візах, які згодом переходять на інший статус; подружжя, чий шлюб або партнерство розпалося, що призвело до невизначеного імміграційного становища; і тих, хто зіткнувся з необхідністю переривчастого перебування. Кожна з цих ситуацій розглядається як частина загального «ланцюга» імміграційної поведінки людини. Це означає, що при поданні заявки на ILR (безстрокове право на перебування), громадянство чи продовження будь-якого статусу органи зобов’язані проаналізувати всю історію перебування в країні, і кожне порушення може вплинути на результат.

Зростання витрат на допомоги для іноземців

За даними британських ЗМІ, близько 2 млн іноземних громадян отримують наразі допомоги й державні пенсії. З них 1,4 млн працюючих іноземців отримують допомоги працездатного віку. До 2030 року це число може перевищити 2 млн. Витрати на допомоги й пенсії для іноземців становлять приблизно 23 млрд фунтів стерлінгів. Це одна з головних причин, через яку Велика Британія посилює контроль над імміграцією і запроваджує нові обмеження.

Здание Home Office в центре Лондона

Як захистити свою заявку

При поданні будь-якої імміграційної заявки — чи то продовження візи, заявки на ILR, громадянство чи новий статус — рекомендується звернутися за кваліфікованою консультацією до фахівця з міграційного права. Це особливо важливо, якщо у вашій історії перебування є якісь проблеми зі статусом. При самостійному поданні документів не можна допускати неточностей, введення в оману чи неправдивих відомостей про факти. Будь-яке викривлення інформації призведе не лише до відмови за заявкою, а й до бану на 10 років, що ускладнить будь-яку майбутню імміграцію.

Загальний тренд британської імміграційної політики

За останній рік-два відбулися значні зміни в імміграційній системі Великої Британії. Багато посилень пов’язані саме з витратами на допомоги. Розірвання договору між Великою Британією та Францією про перехоплення мігрантів, які перетинають протоку на човнах, не зупинило такі переходи — вони тривають і стають дедалі небезпечнішими. При цьому витрати держави на утримання іноземців і виплату їм допомог лишаються головним фактором, що визначає напрям політичних рішень.