Як заповнити анкету DS-160 на візу США: розділи форми та типові помилки

Анкета DS-160 заповнюється онлайн по розділах — від вибору місця інтерв’ю до підпису й відправлення, — і, оскільки консульський офіцер вивчає її ще до співбесіди, кожне поле потрібно заповнювати точно й відповідно до даних паспорта.

Коротко

• Код заявки, виданий при першому заповненні, обов’язковий для повторного входу — без нього доступ до введених даних втрачається.
• Дати прибуття та відправлення у формі вказуються приблизно й не зобов’язують в’їхати чи виїхати саме в ці дні.
• Ствердна відповідь на питання про навички роботи зі зброєю чи вибуховими речовинами майже завжди веде до додаткової адміністративної перевірки анкети.
• У розділі безпеки будь-яка позитивна відповідь вимагає детального письмового пояснення — просто позначки «так» недостатньо.
• Дохід вказується у валюті країни подачі документів, а не країни проживання чи громадянства заявника.

Початок заповнення: вибір місця інтерв’ю та створення заявки

Заповнення форми починається з вибору місця, міста й країни, де відбудеться інтерв’ю. Після цього на екрані з’являється код із картинки — його потрібно ввести в поле підтвердження, щоб перейти далі.

Далі система пропонує два варіанти. «Start an Application» обирають, якщо форма заповнюється вперше. «Retrieve an Application» — якщо потрібно відкрити вже створену заявку для редагування чи перегляду введених даних.

При першому заповненні потрібно прочитати текст згоди й натиснути кнопку «I Agree». Після цього система генерує код заявки — його обов’язково потрібно зберегти: при наступному вході у форму цей код запитають повторно, і без нього доступ до вже введених даних буде втрачено.

Після цього система генерує код заявки — його обов’язково потрібно зберегти: при наступному вході у форму цей код запитають повторно, і без нього доступ до вже введених даних буде втрачено.

Ще один обов’язковий крок на цьому етапі — вибір контрольного питання зі запропонованого списку та вигадування відповіді на нього. Відповідь варто записати або запам’ятати: система ставить це питання при кожному повторному вході у форму як перевірку безпеки облікового запису.

Особисті дані, громадянство та ідентифікаційні номери

Прізвище та ім’я вводять точно так, як вони вказані в закордонному паспорті, а далі — прізвище, ім’я та по батькові рідною мовою. Якщо раніше були інші прізвища чи імена (наприклад, дівоче прізвище до заміжжя), форма запитує про це окремо: обирають «Yes» і вписують попередній варіант, інакше — «No».

Питання про телефонний код до України не стосується — тут обирають «No»; поле заповнюють лише ті, у кого таке поняття передбачене в паспорті. Далі вказують стать і сімейний стан зі списку: одружений/заміжня, цивільний шлюб, неодружений/незаміжня, вдівець/вдова, розлучений, роздільне проживання або інше. Якщо обрати варіант із партнером, далі в розділі про сім’ю з’являться питання про нього.

Дату й місце народження вписують в окремі поля: місто народження — у поле міста, регіон — без слів «region» чи «province» (вони вже є в самому питанні), потім обирають країну. Якщо в регіону немає офіційного статусу — наприклад, ідеться про Крим, — у полі міста пишуть Сімферополь, а в полі регіону обирають «Does Not Apply». Наприкінці кожного розділу форми обов’язково натискають «Save»: сесія може перерватися сама, і незбережені дані зникнуть.

Громадянство вказують те, що зазначене в паспорті, за яким подається заявка на візу. Окремо форма запитує про друге громадянство — якщо воно є, відповідають «yes», називають країну та вписують номер паспорта цієї країни. Далі йде питання про постійне місце проживання в іншій країні: якщо, наприклад, заявник переїхав до Канади й отримав там PR, обирають «yes» і вказують країну.

У полі ідентифікаційного коду для України вписують податковий номер (ІПН) — він є майже в усіх, хто подає заявку. Якщо номера немає або знайти його не вдалося, обирають «Doesn’t apply». Далі йдуть поля для американського номера соціального страхування та податкового ідентифікаційного номера США — їх заповнюють лише якщо заявник уже бував у США за робочою чи студентською візою й отримував ці номери. Якщо в США ніколи не були, тут теж обирають «Doesn’t apply».

Мета поїздки, дати та місце перебування в США

Мета поїздки в розділі Travel має збігатися з тією, що вказана при бронюванні інтерв’ю — система пропонує довгий список, і найчастіше заявники обирають B1/B2. Дозволено додати одразу кілька цілей, якщо поїздка поєднує, наприклад, туризм і ділову зустріч.

Далі форма запитує, чи є конкретні плани подорожі. Відповідати «так» і заповнювати розділ детально — вигідніший варіант, ніж уникати деталей. У цьому разі потрібно вказати дату прибуття до США та дату відправлення: дати можна ставити приблизні, і схвалена віза не зобов’язує в’їхати та виїхати саме в ці дні.

Поля Arrival Flight і Departure Flight заповнюються лише якщо квитки вже куплені й відомий номер рейсу. Купувати квитки до схвалення візи не рекомендується, тому в більшості випадків ці поля просто лишають порожніми. Міста прибуття та відправлення (Arrival City, Departure City) вказують у будь-якому разі — наприклад, Лос-Анджелес. Якщо планується відвідати кілька місць у США, кожне додається окремо через кнопку «Add another».

Адреса проживання в США може належати друзям, родичам чи будь-якій іншій людині — заявнику не обов’язково вказувати своє житло. В адресі прописують вулицю, номер квартири, місто, штат і поштовий індекс. Далі форма запитує, хто оплачує поїздку: сам заявник («Self»), інша людина («Other person») чи роботодавець/організація.

Якщо конкретних планів поки немає, можна відповісти «ні» на питання про деталі. Тоді достатньо вказати лише приблизну дату прибуття — наприклад, 1 липня 2026 року — і приблизну тривалість перебування, скажімо, чотири дні; одиницю виміру обирають зі списку: роки, місяці, тижні або дні. Після цього форма все одно повторно запитує адресу в США, індекс і платника поїздки — з тими самими варіантами відповіді.

При виборі «Self» додаткових питань не буде. Якщо платить інша людина, потрібно вказати її прізвище, ім’я, номер телефону, адресу й характер стосунків із заявником — дитина, батько, чоловік/дружина, інший родич, друг тощо.

Супутники та попередні поїздки до США

Форма запитує, чи їде заявник сам чи з супутниками — і від відповіді залежить набір наступних питань. При виборі варіанту «їду не сама/сам» з’являється уточнення: це групова чи організована поїздка. Якщо так, достатньо вказати назву групи. Якщо ні — потрібно ввести прізвище та ім’я кожного супутника через кнопку «Add another», а також зазначити характер стосунків із цією людиною (чоловік/дружина, дитина, друг тощо).

Розділ про минулі поїздки до США

Далі йде блок із чотирма базовими питаннями: чи були ви раніше в США, чи видавалася вам американська віза, чи відмовляли коли-небудь у візі або у в’їзді та чи подавалася імміграційна петиція на в’їзд. Якщо жодне з цього не застосовне — по кожному пункту ставиться «ні».

Якщо поїздки до США вже були, форма розкриває додаткові поля: дату в’їзду й тривалість перебування. За наявності попередньої візи потрібно вказати дату її видачі, номер, а також відповісти, чи оформлюється віза того самого типу і в тій самій країні, де подавалися минулого разу. Окремо запитують, чи знімали відбитки пальців, чи губилася або викрадалася віза і чи скасовувалася вона або анулювалася.

Якщо раніше була відмова у візі, форма вимагає письмового пояснення англійською мовою — прямо у відповідному полі. Та сама логіка діє для питання про імміграційну петицію: якщо вона подавалася, потрібно коротко описати обставини також англійською.

Адреса, телефони, email і соцмережі

У розділі з контактною інформацією спершу вказують домашню адресу — ту, де заявник фактично проживає. Заповнюються вулиця, номер квартири, місто, область або штат, поштовий індекс і країна.

Далі форма запитує, чи збігається поштова адреса з домашньою. Якщо так — обирається «yes»; якщо кореспонденція надходить на іншу адресу, її вписують окремо.

Для телефонів потрібно вказати:

• основний номер;
• додатковий номер, якщо є;
• робочий номер, якщо є — за відсутності обирається «doesn’t apply».

Окреме питання — чи використовувалися інші номери телефонів за останні 5 років. При позитивній відповіді можна перелічити кілька номерів, при негативній — відмітити «no».

Для email діє та сама логіка: вказується адреса, за якою можна зв’язатися із заявником, а потім форма запитує, чи використовувалися інші адреси електронної пошти за останні 5 років. Якщо так, потрібно перелічити всі; якщо ні — обрати «no».

Соцмережі — обов’язкове питання, але не обов’язок мати профіль: якщо заявник ніде не зареєстрований, це теж відмічається у формі. Якщо акаунт є, з випадного списку обирається платформа — наприклад, Instagram — і вказується посилання на профіль. Можна додати кілька мереж, зокрема Facebook. Додатково форма пропонує вказати відомості про інші соцмережі, що не входять до списку, — більшість заявників на цьому етапі відповідають «no».

Паспорт і контактна особа в США

У розділі паспортних даних спершу обирають тип документа: для звичайного закордонного паспорта — варіант regular, серед інших опцій форми — official, diplomatic, lespasser і Other. Далі вводять номер паспорта в поле Passport Book number — але українські закордонні паспорти такого номера не містять, тому тут обирають «doesn’t apply». Вказують країну й місто видачі паспорта; поле region/state для українських паспортів часто заповнюється автоматично, а якщо цього не відбулося — його лишають порожнім, оскільки такого запису в паспорті немає.

Далі вносять дату видачі й дату закінчення терміну дії. Паспорт зазвичай дійсний 10 років — наприклад, виданий 1 січня 2020 року закінчується 1 січня 2030 року. Форма запитує, чи губився паспорт коли-небудь або чи був викрадений: при відповіді «так» потрібно вказати номер втраченого паспорта, країну видачі та пояснення обставин, при відповіді «ні» розділ просто зберігається.

Контактна особа в США

Наступний розділ — точка контакту в Штатах. Якщо поїздка відбувається до друга чи родича, вписують його прізвище та ім’я. Якщо в США нікого не знаєш і їдеш як турист, у цьому полі пишуть «Don’t know».

Далі йде поле organization name — сюди вписують, наприклад, назву готелю, де буде проживання. У полі relationship to you для людини обирають варіант на кшталт relative, spouse, friend або business associate, але для готелю жоден із них не підходить — тут обирають Other. Після цього вказують адресу готелю: вона зазвичай збігається з адресою проживання, вже вказаною в розділі Travel. Завершують розділ телефоном і email готелю.

Сім’я: батьки та родичі в США

Розділ Family починається з даних про батька й матір, а завершується питаннями про родичів у США. Якщо в анкеті раніше вказано статус «одружений/заміжня», перед цим з’явиться ще один блок — про подружжя.

Прізвище та ім’я батька вводять так само, як у закордонному паспорті. Якщо заявник не знає батька або втратив із ним зв’язок, можна обрати варіант «don’t know» — після цього решта питань про нього просто не з’являться. Якщо дані відомі, додатково вказують дату народження батька й те, чи живе він у США.

Коли батько проживає в США, форма вимагає вказати його статус: US Citizen (громадянин США), Legal Permanent Resident (власник Green Card) або Non-immigrant — тобто перебування за візою, наприклад студентською чи робочою. Якщо статус невідомий, обирають варіант «I don’t know». Такий самий набір питань повторюється для матері, включно з опцією «don’t know».

Далі форма запитує, чи є в заявника близькі родичі в США, окрім батьків — про них уже запитали вище. Якщо такі родичі є, для кожного вказують прізвище, ім’я, ступінь спорідненості (чоловік, дружина, наречений/наречена, дитина) та його статус у США. Якщо близьких родичів немає, з’являється окреме питання про ширше коло родичів у США.

На всі питання цього розділу форма вимагає відповідати чесно, нічого не приховуючи.

Робота, освіта та додаткові навички

Розділ про роботу починається з поточної посади: її обирають із випадного списку, а якщо відповідного варіанту немає — обирають «other» і вписують рід занять вручну. Далі форма запитує назву організації (поле Present Employer або School Name), її повну адресу — вулицю, місто, область або штат, поштовий індекс, телефон і країну, а також дату початку роботи та щомісячний дохід.

Дохід вказують у валюті країни подачі, а не країни проживання чи громадянства: якщо заявник працює в Україні, але подає документи в Польщі, зарплату вписують у злотих. До цього додають короткий опис обов’язків — буквально кілька речень. Для тих, хто не працює, у формі є окремі статуси «пенсіонер» і «безробітний»: у другому випадку потрібно вказати причину, наприклад пошук роботи чи декретна відпустка.

Наступний блок — про попередні місця роботи, і тут форма запитує лише про останні п’ять років. Якщо за цей період була інша робота, при відповіді «так» відкривається розділ із деталями: назва компанії, адреса, посада, прізвище та ім’я керівника, дати працевлаштування й обов’язки — можна додати кілька місць через функцію «add another». Якщо за п’ять років роботи не було, обирають «ні».

Питання про освіту стосується будь-якого навчального закладу середнього рівня й вище — школи, гімназії, коледжу, університету. Відповісти «так» потрібно, навіть якщо навчання не було завершене й диплом не отримано: сам факт навчання будь-якої тривалості вже вимагає ствердної відповіді. Далі вказують назву закладу, адресу й спеціальність.

Додаткові питання стосуються належності до племені чи клану (при відповіді «так» — із зазначенням назви), мов, якими володіє заявник, поїздок за останні п’ять років і участі в професійних, соціальних чи благодійних організаціях.

Окреме питання — про спеціальні навички: роботу зі зброєю, біологічними, хімічними чи вибуховими матеріалами. Відповідь «так» вимагає письмового пояснення й найчастіше веде до адміністративної перевірки — додаткового розгляду анкети. Відповідати потрібно чесно, навіть якщо це збільшує ймовірність такої перевірки.

Відповідь «так» вимагає письмового пояснення й найчастіше веде до адміністративної перевірки — додаткового розгляду анкети.

Останні два пункти розділу — про військову службу та участь у воєнізованих організаціях. При ствердній відповіді про службу вказують країну, вид служби, звання, військову спеціальність і дати — можна додати кілька періодів. Про воєнізовані організації при відповіді «так» також потрібно вказати подробиці й дати пояснення.

Розділ безпеки, фото та подання анкети

1. Пройти розділ безпеки. Він зазвичай складається з п’яти частин — питання стосуються психічних розладів, вживання наркотиків і скоєння злочинів. У більшості заявників відповідь на кожне питання — «ні», але це не привід гортати розділ швидко: кожне питання потрібно прочитати уважно, включно з питанням про депортацію з будь-якої країни.
2. Пояснити позитивну відповідь. Якщо хоча б на одне питання розділу відповідь «так» — на депортацію, судимість чи щось інше, — форма вимагає детального письмового пояснення обставин. Пропустити пояснення й лишити тільки позначку «так» не можна.
3. Завантажити фото. Знімок має відповідати вимогам до формату фотографії для візи. Після завантаження з’являється кнопка «Confirm Photo»: якщо система прийняла фото, заявка йде далі; якщо ні — форма прямо повідомляє, що знімок не відповідає вимогам, і його потрібно замінити.
4. Перевірити анкету в розділі Review. Тут відкривається вся заповнена форма цілком — можна пройтися по всіх розділах, поправити відповіді чи дописати те, що забули вказати раніше.
5. Підписати й подати в розділі Sign. Це останній крок: анкета підписується електронно й надсилається. Після цього форма DS-160 вважається поданою.

Пропустити пояснення й лишити тільки позначку «так» не можна.

Дрібних деталей у формі багато, і кожна теоретично може вплинути на рішення офіцера консульства. Якщо ситуація складніша за типову або є сумніви щодо правильності відповідей — консультація з адвокатом до подачі виходить дешевшою, ніж розбір відмови після інтерв’ю.

Фінальні кроки перед подачею DS-160

• Пройти розділ безпеки з п’яти частинпитання про психічні розлади, наркотики, злочини, депортацію
• Дати письмове пояснення при будь-якій позитивній відповідіне можна лишити тільки позначку «так»
• Завантажити фото за вимогами до форматудочекатися підтвердження «Confirm Photo»
• Перевірити всю анкету в розділі Reviewпройтися по всіх розділах, виправити помилки
• Підписати анкету електронно в розділі Signпісля цього DS-160 вважається поданою

Часті питання

Що робити, якщо я забув код заявки DS-160 або втратив його?

Якщо код заявки втрачено, відновити доступ до вже введених даних напряму не можна — форма запитує саме цей код при повторному вході. На практиці заявнику доводиться заново створювати заявку через «Start an Application» і заповнювати форму з початку. Тому код варто зберігати одразу в кількох місцях — не покладаючись на пам’ять.

Чи можна виправити помилку в DS-160 після того, як анкету вже надіслано?

Після підписання в розділі Sign форма вважається поданою, і внести правки в неї вже не можна. Усі помилки потрібно ловити до цього моменту — саме для цього перед підписанням передбачено розділ Review, де можна пройтися по всіх розділах і виправити відповіді. Якщо неточність виявилася вже після подачі, її зазвичай з’ясовують на самій співбесіді.

Що буде, якщо я не заповнював DS-160 сам, а доручив це комусь іншому?

Форма не забороняє, щоб дані вносила інша людина, але відповідальність за точність кожної відповіді несе сам заявник — саме він підписує анкету в розділі Sign. Помилка чи неточність, допущена помічником, розглядатиметься так само, якби її зробив заявник особисто. Тому підсумковий варіант анкети варто перевірити самому перед підписанням.

Що робити, якщо контрольне питання забуто при наступному вході у форму?

Контрольне питання система ставить як перевірку безпеки при кожному повторному вході, і без правильної відповіді продовжити заповнення вже створеної заявки не вийде. Спеціального відновлення через форму не передбачено, тому відповідь на це питання варто записати разом із кодом заявки одразу після її вигадування. Втрата обох даних зазвичай означає початок заявки заново.

Чи потрібно вказувати в DS-160 родичів, які вже отримали відмову у візі США?

Розділ про родичів у США запитує про прізвище, ім’я, ступінь спорідненості та статус у країні, але не про їхню візову історію — питання про відмови у формі стосуються лише самого заявника. Минулі відмови в родичів безпосередньо в анкеті не відображаються. Це не звільняє від чесного заповнення власних відповідей про поїздки та статус.

Що відбувається після подання DS-160 — одразу призначають співбесіду?

Подання форми завершує саму анкету, але не замінює запис на співбесіду — ці дві дії пов’язані, але виконуються окремо. Номер поданої заявки зазвичай потрібен при бронюванні дати інтерв’ю в консульстві. Подальший порядок дій уже виходить за межі самої форми DS-160.

Що робити, якщо щомісячний дохід нерегулярний або доходу немає?

Форма передбачає окремі статуси для тих, хто не працює, — «пенсіонер» і «безробітний», і в другому випадку потрібно вказати причину, наприклад пошук роботи чи декретна відпустка. Точний порядок дій для нерегулярного доходу при цьому окремо не описаний. Заявнику в такій ситуації варто вказувати статус, найближчий до його становища на момент подачі.

Чи можуть відмовити у візі лише через адміністративну перевірку після відповіді «так» про спеціальні навички?

Адміністративна перевірка — це додатковий розгляд анкети, а не автоматична відмова, тому сама по собі вона рішення не визначає. Відповідь «так» на це питання вимагає письмового пояснення обставин, і відповідати потрібно чесно, навіть якщо це збільшує ймовірність такої перевірки. Підсумкове рішення в будь-якому разі лишається за офіцером консульства.