Канада скасувала федеральну програму, за якою можна було отримати постійне місце проживання просто вклавши гроші. Тепер є три маршрути для підприємців — C11, провінційні потоки та внутрішньокорпоративний переказ, — але для кожного потрібен реальний бізнес-план і готовність його запустити.

C11: гроші — це не бізнес-план

Дозвіл C11 призначений для підприємців і власників бізнесу, які хочуть приїхати до Канади та керувати власним підприємством. Заявнику не потрібна оцінка впливу на ринок праці, але треба довести, що бізнес принесе значну користь Канаді.

Для імміграційного офіцера «значна користь» означає створення робочих місць для канадців і економічну активність. Головне — офіцер оцінює, чи буде це реальний бізнес, чи просто спосіб потрапити в країну.

Великий банківський рахунок тут не вирішує. Заявник може мати значні заощадження й отримати відмову, якщо офіцер не бачить ні реального бізнес-плану, ні досвіду керування компанією, ні очевидних причин, чому саме ця людина має вести даний бізнес. Заявка має чітко відповісти на запитання: це бізнес чи спосіб отримати постійне місце проживання? C11 вважається складним маршрутом і підходить далеко не всім.

Провінційні потоки для підприємців

Більшість провінцій мають власні програми для інвесторів і підприємців із загальними вимогами. Як приклад розглянемо Альберту.

Для участі потрібна мінімальна інвестиція в бізнес розміром 100 000 доларів і чистий капітал не менше 300 000 доларів. Обов’язковий детальний бізнес-план, часто потрібне інтерв’ю, на якому треба пояснити суть проєкту та причини, через які він буде успішним.

Процес відбувається поетапно. Спочатку подають заявку до провінції. Якщо план схвалено, підписують угоду й отримують лист підтримки — він дає право на робочу візу. Потім можна приїхати до Канади з родиною, відкрити бізнес і вести його. Лише після того, як будуть виконані умови угоди (зазвичай мінімум рік операційної діяльності зі створенням хоча б одного робочого місця для канадського громадянина), настає час переходити до постійного місця проживання. Цей етап теж може зайняти час.

Весь процес, від подання до отримання статусу, зазвичай триває від одного до трьох років.

Купівля готового бізнесу: більше нюансів, ніж здається

Багато хто думає, що купити готовий бізнес простіше, ніж створювати його з нуля. Іноді так і є, але не завжди. Офіцер оцінює кілька речей: чи це реальний бізнес, чи справедлива ціна, чи вестиме його заявник, чи збереже він робочі місця для канадців або створить нові.

Проблема в тому, що багато хто подає підписаний договір оренди та виписку з банку як бізнес-план. Це не працює. Договір оренди говорить лише про наявність приміщення, виписка з банку — про наявність грошей. Жодне з них не говорить офіцеру, що це реальний бізнес, який заявник готовий вести.

Потрібна повна картина: фінансові показники бізнесу, що купується, опис своєї ролі в управлінні та операціях, план зростання компанії та пояснення того, чому саме цей кандидат є ідеальним власником. Це особливо важливо, тому що офіцери спеціально навчені розпізнавати спроби купити бізнес виключно заради отримання статусу без наміру фактично його вести. Такі заявки зазвичай отримують відмову.

Внутрішньокорпоративний переказ як найпряміший шлях

Є маршрут, який багато хто ігнорує, хоча він часто виявляється найчистішим рішенням. Це внутрішньокорпоративний переказ.

Якщо заявник уже працює або володіє компанією за межами Канади, він може скористатися цим варіантом. Компанія відкриває філію чи офіс у Канаді та переводить його туди на посаду керівника. Зазвичай потрібен мінімум один рік роботи в цій компанії за останні три роки на посаді, що вимагає управлінських функцій або спеціалізованих знань.

Якщо відкривається абсолютно новий канадський офіс, треба показати реальне фізичне місцезнаходження та план розвитку бізнесу. Правила нещодавно змінилися: якщо компанія не з країни, з якою у Канади є торговельна угода (наприклад, США чи Мексика), заявник має довести, що організація працює в кількох країнах. Тобто вона має функціонувати мінімум у двох країнах до приїзду в Канаду, а Канада буде третьою країною присутності.

Кому ці програми не підходять

Важливо бути чесним щодо того, хто не знайде тут рішення. Якщо мета — вкласти гроші й залишитися осторонь, ці програми не підійдуть. Канада більше не пропонує федеральну програму для інвесторів, де можна просто інвестувати й отримати постійне місце проживання.

Якщо хтось телефонує від імені родича, який не керуватиме бізнесом, то сам родич має бути заявником — саме він вестиме справу. Офіцери навчені розпізнавати спроби використати ці програми як завуальований спосіб отримати статус без реального наміру вести бізнес. Такі справи часто закінчуються відмовою і втратою часу та грошей.

Ці маршрути розраховані на людей, які хочуть по-справжньому створити й керувати бізнесом у Канаді, зробити цю країну своїм домом і створювати робочі місця для канадців. Якщо це не про вас, краще дізнатися про це зараз і розглянути інші варіанти.

Часті запитання

Чи можна отримати постійне місце проживання просто вклавши гроші? Ні. У провінційних потоках для підприємців постійний статус настає лише після того, як заявник фактично вів бізнес і виконав умови угоди. Зазвичай це мінімум рік операційної діяльності зі створенням робочих місць для канадських громадян.

Чи може брат або сестра подати заявку від мого імені? Ні. Родич може допомогти в дослідженні, але сам кандидат має бути заявником. Офіцер захоче дізнатися про його досвід, чистий капітал, освіту, мовні навички та бізнес-план, тому що саме він керуватиме компанією. Це неможливо зробити від імені члена родини.

Скільки грошей потрібно? Мінімум — 100 000 доларів. Рекомендується планувати 150–200 000 доларів, якщо є намір скористатися інвестиційною програмою. Для C11 конкретного фінансового мінімуму немає, але заявник має довести, що має достатньо ресурсів для запуску та управління бізнесом.