Дитина, яка безперервно прожила у Великій Британії 7 років (зокрема й ті, хто народився в країні), має право на пряму подачу Indefinite Leave to Remain, а не на проміжну візу Private Life строком 2,5 року.

Коротко

  • Дитина, яка народилася у Великій Британії й безперервно прожила там 7 років, має право на ILR — безстроковий статус, а не тимчасову візу.
  • Подача заявки на візу 2,5 року замість ILR при вже доведеному праві на ILR означає отримання саме тимчасового статусу — це зайві гроші й час.
  • Батьки повинні подавати заяву одночасно з дитиною: роздільна подача дає Home Office підставу для відмови через відсутність у них легального статусу.
  • Строк безперервного проживання змінювався з часом і в різних випадках становив 5, 7 або 10 років — чинний поріг потрібно уточнювати на момент подачі.
  • Рішення за маршрутом Private Life може зайняти від 2 місяців до 9 років — заздалегідь розраховувати на конкретний строк не варто.

Що таке 7-річний маршрут і Indefinite Leave to Remain

Правило просте: дитина, яка народилася у Великій Британії й безперервно прожила там 7 років, отримує право на Indefinite Leave to Remain (ILR) — безстрокове право на проживання. Ця підстава закріплена в правилі: було б нерозумно очікувати, що дитина, народжена й вирощена в країні, покине її.

Ключова умова — саме безперервність проживання всі 7 років, без виїзду, який перервав би цей строк. Вимога стосується дітей, народжених у Великій Британії: для них закон прямо передбачає перехід до статусу ILR, а не до тимчасової візи.

На цій самій підставі претендувати на статус можуть і батьки дитини — якщо дитина народилася у Великій Британії або приїхала туди й залишається молодшою за 18 років, а вимога про 7-річне безперервне проживання виконана.

Суть правила

Дитина, яка народилася у Великій Британії й безперервно прожила там 7 років, отримує право на ILR — безстроковий статус, а не тимчасову візу. На цій самій підставі статус можуть отримати й батьки.

Чому пряма подача ILR правильніша за візу на 2,5 року

Деякі заявники замість прямої подачі на ILR оформлюють проміжну візу на 2,5 року за маршрутом приватного життя — і це помилковий підхід. Якщо дитина відповідає критеріям ILR (народилася у Великій Британії, безперервно прожила там 7 років, і доведено, що було б нерозумно очікувати її від’їзду з країни), подача на візу 2,5 року замість ILR означає, що заявник отримає саме візу на 2,5 року — не безстроковий статус. Якщо заявник подається на візу на 2,5 року, а не на ILR, рішення буде винесене саме за тією підставою, на яку подано заявку, — тобто за правилами тимчасової візи, а не безстрокового статусу.

Якщо заявник подається на візу на 2,5 року, а не на ILR, рішення буде винесене саме за тією підставою, на яку подано заявку, — тобто за правилами тимчасової візи, а не безстрокового статусу.

Таку стратегію іноді радять солісітори: спочатку оформити візу на 2,5 року, а вже потім переходити на ILR. Логіка цієї поради не витримує перевірки: якщо дитина вже має право на ILR, немає причини спочатку знижувати статус до тимчасового, а потім проходити додатковий етап подачі. Це зайві гроші й зайвий час: замість однієї подачі заявник проходить дві процедури, хоча право на ILR уже підтверджене умовами маршруту.

При відмові в ILR заявник має право на оскарження (right of appeal). Саме тому твердження, ніби ILR «стало складно отримати» і розумніше одразу просити візу на 2,5 року, не відповідає дійсності: безстроковий статус і далі надається тим, хто відповідає умовам 7-річного маршруту. Подавати на тимчасову візу має сенс лише в одному випадку — якщо умову про нерозумність очікування від’їзду дитини з Великої Британії ще не доведено: тоді за законом належить саме віза на 2,5 року, а не ILR.

Помилка стратегії

Подача на візу 2,5 року замість ILR, коли право на ILR уже підтверджене, — це зайві гроші й зайвий етап: заявник отримає саме тимчасовий статус, а не безстроковий.

Якщо дитина не народилася у Великій Британії: інший порядок

Для дитини, яка не народилася у Великій Британії, правило інше: їй належить віза на 2,5 року, а не ILR. Це стосується тих, хто приїхав у країну до 18 років, залишається неповнолітнім на момент подачі й безперервно прожив у Великій Британії 7 років — така дитина отримує візу за приватним життям строком на 2,5 року, а не безстроковий статус.

Доказова база при цьому не спрощується. Для візи на 2,5 року потрібно довести те саме, що й для ILR: було б нерозумно очікувати, що дитина покине Велику Британію. Ця вимога не залежить від того, народилася дитина в країні чи приїхала пізніше, — доводити доводиться обидва пункти: сам факт 7-річного безперервного проживання і нерозумність від’їзду.

Родина подає спільну справу на ILR: заявка дитини й батьків оформлюється одночасно

ILR чи віза на 2,5 року: що отримує дитина

УмоваДитина народилася у Великій БританіїДитина приїхала до 18 років
Підсумковий статусILR (безстроковий)Віза на 2,5 року за приватним життям
Потрібно довести 7 років безперервного проживанняТакТак
Потрібно довести нерозумність від’їзду з UKТакТак
Спрощена доказова базаНіНі

Чи можуть батьки отримати статус через 7-річний маршрут дитини

Батьки кваліфікуються за програмою Dependent Parent route того дня, коли їхня дитина досягає семирічного строку проживання у Великій Британії — народилася вона тут чи приїхала до 18 років і залишається неповнолітньою. Вимога до батьків та сама, що й до дитини: потрібно довести, що було б нерозумно очікувати від дитини виїзду з Великої Британії.

До настання цього строку батьки можуть подати справу на підставі «Обставин» (circumstances basis), не чекаючи, поки дитині виповниться 7 років. Але тут є ризик, через який роздільна подача руйнує всю стратегію.

Якщо подавати справу лише на дитину, а заявку батьків не подавати одночасно, Home Office може відмовити саме на тій підставі, що батьки не мають легального міграційного статусу й обидва підлягають видворенню. Логіка відмови проста: раз батьки підлягають видаленню з країни, в інтересах дитини — поїхати разом з ними, а не залишитися самій. Виходить замкнене коло: окрема заявка дитини без паралельної заявки батьків стає приводом для відмови, яка використовує як аргумент саме відсутність статусу в батьків.

Виходить замкнене коло: окрема заявка дитини без паралельної заявки батьків стає приводом для відмови, яка використовує як аргумент саме відсутність статусу в батьків.

Тому до батьків застосовуються ті самі правила, що й до дитини, і подавати справи потрібно разом, а не по черзі, розраховуючи спочатку закріпити статус дитини, а потім підтягувати батьків.

Ризик роздільної подачі

Якщо подати справу лише на дитину без одночасної заявки батьків, Home Office може відмовити на підставі того, що батьки не мають легального статусу і підлягають видворенню разом із дитиною.

Як змінювалися строки 7-річного маршруту

Строк 7 років не був незмінним: заявники й консультанти в різних випадках стикалися з різними порогами — 5, 7 і 10 років. Це наслідок того, що правило змінювалося з часом, а не помилка в переказі. Точні дати змін у матеріалі не вказані, тому орієнтуватися варто на чинний на момент подачі поріг, який можна уточнити у солісітора або на офіційному ресурсі.

Саме тому в розповідях заявників фігурують різні цифри: 5, 7 і 10 років — це не помилка переказу, а наслідок того, що вимоги щодо строку безперервного проживання справді змінювалися не один раз. На момент подачі в одному з випадків діяв поріг саме в 7 років, і дитина отримала статус.

Порівняння прямої подачі на ILR і проміжної візи Private Life на 2,5 року для дитини

Строки розгляду заявки за маршрутом Private Life

Строки розгляду заявки за маршрутом Private Life сильно різняться — від кількох місяців до кількох років, і заздалегідь розраховувати на конкретний строк не варто: на практиці траплялися випадки схвалення за два-шість місяців і випадки, коли рішення приходило лише через дев’ять років після подачі. Підсумковий час залежить від обставин конкретної справи, зокрема повноти документів і завантаженості Home Office.

Строки розгляду заявки за маршрутом Private Life

Розкид строків рішень за заявками — від двох місяців до дев’яти років.

  • Мінімальний строк схвалення2 місяці
  • Типовий строк схваленнядо 6 місяців
  • Максимальний строк на практиці9 років

Що робити, якщо в ILR відмовили

При відмові в ILR є два варіанти дій, і вибір між ними залежить від однієї обставини — чи збереглося у заявника право на апеляцію.

  1. Перевірити право на апеляцію. Якщо воно є, рішення можна оскаржити — подати апеляцію проти відмови.
  2. Подати нову заявку, якщо права на апеляцію немає. У цьому разі апеляція недоступна, і єдиний шлях — оформити заяву заново.
  3. Усунути причини відмови перед повторною подачею. У новій заявці потрібно не просто повторити документи, а закрити конкретні заперечення, які вказав Home Office у відмові за першою заявкою. Без цього повторна подача повторить той самий результат.

Відмова не закриває справу — вона її починає: поки рішення немає, обговорювати нічого, а після відмови з’являється конкретний перелік претензій Home Office, з яким можна працювати.

Відмова не закриває справу — вона її починає: поки рішення немає, обговорювати нічого, а після відмови з’являється конкретний перелік претензій Home Office, з яким можна працювати.

Що робити після відмови

Спочатку перевірте, чи збереглося право на апеляцію. Якщо ні — подавайте нову заявку, але обов’язково усунувши конкретні заперечення з відмови, а не просто повторивши документи.

Що робити при відмові в ILR

Часті питання

Чи можна перевести візу на 2,5 року в ILR пізніше, якщо дитина вже має право на ILR

Якщо дитина відповідає критеріям ILR, сенсу спочатку оформлювати візу на 2,5 року немає: це означає зайву подачу, зайві гроші й час — замість однієї процедури заявник проходить дві, хоча право на ILR уже підтверджене умовами маршруту.

Що буде з дитиною, якщо батькам відмовлять через відсутність статусу

Якщо заявку на дитину подали окремо, а статус батьків не оформлено, Home Office може відмовити саме тому, що батьки підлягають видворенню, а в інтересах дитини — поїхати разом із ними. Тому заявки дитини й батьків подаються одночасно, а не по черзі.