З 5 серпня 2026 року в Європейському союзі набули чинності нові правила отримання статусу тимчасового захисту. Тепер українці призовного віку, які вперше подають заяву на захист у Європі, зобов’язані документально підтвердити, що покинули Україну законно і не підлягають військовій службі. Ці зміни суттєво ускладнять процедуру і можуть стати початком перегляду політики ЄС щодо українських чоловіків.

Що змінилося у правилах ЄС

Головне нововведення стосується документування статусу при виїзді з України. Кожен українець призовного віку, який звертається за тимчасовим захистом, тепер повинен надати докази того, що він не підлягає військовій службі. Зокрема, в документах напряму згадується застосунок Reserve+, який веде реєстр мобілізаційних відстрочок.

Процедура передбачає наявність штампа про перетин кордону та електронного або паперового документа про відстрочку від мобілізації. Раніше українські чоловіки при спробі перетнути кордон, наприклад у Румунії, автоматично отримували статус захисту. Тепер вони мають це підтвердити документально.

Що загрожує тим, хто не може підтвердити статус

Головне питання, що залишається без чіткої відповіді: що станеться з тими, хто не зможе довести своє право на захист. Якщо людині просто відмовлять у захисті, це стане серйозною проблемою. Як альтернативу українець може подати заяву на притулок як біженець на загальних підставах, але такий розгляд займе кілька місяців і зовсім не гарантує позитивне рішення.

Додаткову вразливість створює механізм Reserve+. Достатньо того, щоб співробітник територіального центру комплектування просто змінив відмітку в базі даних — і статус може змінитися. Людина, яка вчора мала відстрочку, завтра може опинитися в розшуку ТЦК.

Дискримінація українців серед інших біженців

Нові вимоги застосовуються виключно до українців. Люди, які шукають захисту в Європі через війни та конфлікти в інших країнах, таких додаткових умов не зазнають. Таким чином, для українців, особливо для українських чоловіків, створюються окремі умови отримання захисту, прив’язані до виконання військового обов’язку в Україні.

Це означає, що людина, яка тікає від війни, повинна одночасно підтвердити, що виконала свій військовий обов’язок перед рідною країною. Такий підхід застосовується до біженців інших національностей виключно рідко.

Позиція Польщі та реакція уряду

Опозиційна партія Польщі «Право і справедливість» офіційно оголосила про підготовку законопроєкту щодо депортації українських чоловіків призовного віку, які не працюють легально. Пропонується створити спеціальні центри депортації для затримання тих, хто залежить від соціальних послуг.

Міністерство внутрішніх справ Польщі дало різку відповідь, назвавши цю ініціативу «чистим абсурдом». За даними відомства, 95% українських чоловіків призовного віку в Польщі працюють легально, платять податки і сприяють зростанню польського ВВП. Уряд Дональда Туска заявив, що заблокує цей популістський закон. Така позиція показує, що польські політики використовують українську тему у виборчих цілях.

Окно с видом на европейскую улицу, прохожие, здания старой постройки

Чому ЄС погодився на ці зміни

Причини посилення правил багаторівневі. По-перше, українська влада активно тиснула на європейські країни, наполягаючи на поверненні чоловіків призовного віку. Українська армія дійсно потребує людей і ротації солдатів. Європейські чиновники це розуміють.

Однак є і економічний аспект. Війна створила величезний попит на зброю та військове обладнання. Європейські країни збільшують оборонні бюджети, розширюють виробництво і підписують нові контракти. Значна частина коштів, які Європа виділяє Україні як військову допомогу, зрештою витрачається на закупівлю озброєння. Ці гроші залишаються в європейській економіці — йдуть європейським виробникам, оборонним концернам, створюючи нові замовлення і робочі місця. Таким чином, у європейського військово-промислового комплексу є прямий інтерес у продовженні конфлікту.

Чи означає це масову депортацію

Важливо уточнити: нові правила не означають автоматичну депортацію українців з тимчасовим захистом, які вже перебувають у Європі. Депортація потребує окремих судових процедур, екстрадиційних запитів або кримінального переслідування відповідно до законодавства країни, де перебуває людина. Україна не може просто заявити, що їй потрібна особа, і Європа автоматично її депортує.

Однак нові вимоги створюють невизначеність. Людина, яка живе за певними правилами сьогодні, не може бути впевнена, що вони залишаться незмінними завтра. Ця непередбачуваність ускладнює планування життя на тривалий термін, особливо для тих, хто нещодавно прибув до ЄС і вперше звертається за захистом.