У 22 польських містах мешканці вийшли на вулиці з вимогою захистити українців від нападів і образ. Хвиля протестів відображає загострення відносин у польському суспільстві, де українська тема дедалі частіше використовується у політичній боротьбі.

Протести за права українців

Протягом останніх тижнів у польських містах почастішали випадки конфліктів і нападів на українських громадян. У відповідь на це явище поляки організували серію демонстрацій, вимагаючи від влади не лише засудити напади на українців, а й посилити захист людей, що стали жертвами ненависті через їхнє походження чи мову.

Ці протести показують, що в польському суспільстві сформувалася група людей, які відкрито виступають проти дискримінації українців. Вони вимагають, щоб держава активніше припиняла та запобігала актам насильства й переслідування щодо українських громадян.

Зміна ставлення в польському суспільстві

Ще кілька років тому Польща вважалася однією з головних країн-прихильниць українців. Сьогодні картина змінилася. У польському суспільстві зростає напруженість навколо української теми і самих українців.

Опитування показують, що думки поляків розходяться. Одні стверджують, що не помічають особливих змін у ставленні. Інші кажуть, що ставлення справді погіршилося. При цьому масштаби цього явища не варто перебільшувати — не можна сказати, що вся Польща відвернулася від українців, але ігнорувати зміни, що відбулися, не можна.

Українці як інструмент політики

Українська тема дедалі частіше стає частиною великої політики та інструментом політичної боротьби в Польщі, особливо перед виборами. Політики дедалі активніше обговорюють питання біженців з України, соціальну допомогу і виплати, конкуренцію українського бізнесу, а також загрози, які становить для Польщі потенційне вступ України до Європейського союзу.

Часта практика — виставляти українців головними винуватцями різних проблем у суспільстві. Один з польських політиків заявив, що якщо партія “Право і справедливість” прийде до влади, Польща забезпечить депортацію українських чоловіків призовного віку, які не працюють у країні легально. Проте проблема в тому, що політична риторика не залишається лише на рівні заяв — звичайні поляки чують такі висловлювання щодня, і це переноситься на вулиці у вигляді конфліктів.

Парадокс успіху українців

Політолог Кульпа вказує на цікавий парадокс: частина поляків може відчувати заздрість до українців, які успішно інтегрувалися в польське суспільство, відкрили власні підприємства і конкурують на польському ринку.

Дані показують, що переважна більшість українських мігрантів (73% — жінки і діти) знайшли роботу і активно залучені в економіку. Українці в Польщі часто виступають не як прибиральники чи будівельники, а як підприємці і фахівці. Цей факт може викликати суперечливі почуття в суспільстві, де значна частина населення шукає причини власних проблем у зовнішніх факторах.

Мирная демонстрация на городской площади с участниками, выражающими солидарность

Питання про реальність європейської підтримки України

Паралельно з подіями в Польщі командир батальйону “Свобода” Національної гвардії України Петро Кузик зробив різке висловлювання про пріоритети європейських країн. За його словами, якби головні партнери України справді хотіли її перемоги, вони надали б таку кількість озброєння, що війна давно стала б безперспективною для агресора.

У цьому контексті виникає логічне питання: наскільки Європа насправді зацікавлена у швидкому завершенні війни в Україні? З одного боку, для європейських країн очевидна загроза російської перемоги. Для країн, що межують з Росією або перебувають у її географічній близькості, цей сценарій означав би серйозні проблеми безпеки. Підтримуючи Україну, Європа намагається запобігти ще більшій загрозі собі в майбутньому.

Проте є й інший бік медалі. Війна створила величезний попит на озброєння. Європейські країни збільшують військові бюджети, підписують багатомільярдні контракти, розширюють виробництво боєприпасів, ракет, дронів та іншого озброєння. Європейський союз відкрито заявив про необхідність розвивати власну оборонну промисловість і збільшувати виробничі потужності. Для підтримки української оборонної промисловості виділено 300 мільйонів євро.

Ще показовіший новий позика Європейського союзу Україні обсягом 90 мільярдів євро на 2026–2027 роки. З цієї суми приблизно 60 мільярдів євро призначені спеціально на оборону, розвиток оборонних можливостей і закупівлю військової техніки. При цьому в документах ЄС прямо вказано, що військова продукція має закуповуватися у виробників в Україні, Європейському союзі та в низці європейських країн. Таким чином, кошти йдуть на підтримку України, але значна частина цих грошей одночасно створює попит для європейської оборонної промисловості.

Дві стратегії допомоги

Існують дві принципово різні стратегії допомоги Україні. Перша — надавати стільки ресурсів, щоб країна могла продовжувати опір. Друга — надавати достатньо коштів, щоб Україна досягла вирішальної переваги і війна завершилася значно швидше. Слова українських військових про рівень підтримки не повинні бути просто відхилені, вони вказують на принципово важливе питання про характер європейської політики щодо війни.