Робоча віза в США без переїзду: O-1, L-1, E-2, H-1B, TN — що реально працює

Працювати в США без переїзду і без накопичення стажу на грін-карту дозволяють неімміграційні візові категорії — насамперед O-1, L-1, E-2 і TN, кожна з яких підходить під різний набір обставин заявника.

Коротко

• L-1 можна отримати і без найму — власник компанії подає сам, якщо бізнес уже відповідає вимогам до штату й бюджету.
• E-2 недоступна громадянам Росії та Білорусі, але доступна громадянам України та Казахстану при вкладенні від 80 000 до 90 000 доларів.
• H-1B фактично заблокований збором у 100 000 доларів, але збір не діє при зміні статусу всередині США.
• Віза TN подається напряму на кордоні, без звернення до імміграційної служби, і доступна лише громадянам Мексики та Канади.
• Стаж на громадянство рахується лише на грін-карті — роки на робочій візі автоматично в нього не зараховуються.

Імміграційні та неімміграційні візи: у чому різниця

Імміграційна віза — це грін-карта: вона одразу дає статус постійного резидента США. Неімміграційна віза такого статусу не дає: вона діє обмежений строк, і після його завершення візу потрібно продовжувати або подавати заново. Усі категорії, про які піде мова далі — O, L, E, H-1B, TN — належать саме до неімміграційних.

Саме собою тривале перебування на неімміграційній візі не робить людину податковим резидентом США. Цей статус виникає при проходженні тесту на суттєву присутність — він враховує не лише дні поточного року, а й частину днів за два попередні роки за спеціальною формулою, а не просто «183 дні на рік».

Стаж на громадянство в США влаштований інакше, ніж у Європі: немає системи, за якою роки проживання за робочою візою поступово перетворюються на ПМЖ. Такий стаж ведеться виключно на грін-карті, а сама грін-карта дає право подати на громадянство після п’ятирічного періоду. Скільки б років людина не прожила в США за неімміграційною візою, сама собою вона права на грін-карту не створює — цей статус отримують окремо, через імміграційні категорії.

Віза O-1: робота без роботодавця в наймі

Первинна віза O-1 видається на строк, необхідний для виконання заявленого проєкту, але не більш ніж на 3 роки, і продовжується — не безстроково, а на такий строк і стільки разів, скільки потрібно заявнику.

Формальна вимога категорії — наявність роботодавця. Але на практиці вона ширша, ніж здається: подаватися можна не тільки через роботодавця, а й через петиціонера — компанію, якою володіє сам бенефіціар. Умова одна: мають зберігатися відносини роботодавець–працівник.

На практиці це виглядає так: заявник відкриває компанію на території США, передає 51% і більше її часток іншій особі — наприклад, кофаундеру — а сам влаштовується в цю ж компанію найманим працівником. Тоді мажоритарний співвласник формально виступає роботодавцем, а заявник — працівником. Але USCIS оцінює не лише формальний розподіл часток, а те, чи має роботодавець реальні повноваження наймати, звільняти й контролювати роботу заявника — якщо цього контролю немає фактично, у візі можуть відмовити навіть за дотримання формальної структури.

USCIS оцінює не лише формальний розподіл часток, а те, чи має роботодавець реальні повноваження наймати, звільняти й контролювати роботу заявника — якщо цього контролю немає фактично, у візі можуть відмовити навіть за дотримання формальної структури.

Що врахувати при такій структурі

• частка, передана співвласнику, має бути не менш ніж 51% — менша частка не зберігає статус роботодавця за іншою стороною;
• сам заявник займає в компанії позицію найманого співробітника, а не співвласника з контрольним пакетом.

Віза L-1: переведення співробітника або відкриття філії в США

L-1 розрахована на переведення співробітника з іноземного офісу компанії на територію США — для цього заявник повинен мати роботодавця. Але віза доступна і без найму: власник компанії в іншій країні може подати клопотання сам, якщо компанія вже відповідає вимогам — має штат співробітників і бюджет, достатній для фінансування експансії в США.

Умова для такого варіанту — приїзд у США саме для відкриття філії своєї компанії, це прямо допускається. Первинно L-1 видається на 1 рік, потім її можна продовжувати аж до 7 років — або на певному етапі перейти з неї на грін-карту.

Перехід на грін-карту можливий тому, що L-1 — віза подвійного наміру: вона одночасно імміграційна й неімміграційна. Звідси два практичні наслідки. При поданні через консульство від заявника не вимагають доводити намір повернутися в країну постійного проживання після завершення візи. І у відмові не можуть посилатися на статтю 214(b) федерального закону — а саме за нею часто відмовляють навіть заявникам на інвесторську візу E-2.

Інвесторська віза E-2: кому вона доступна і скільки потрібно вкласти

E-2 — віза, прив’язана не до роботодавця, а до громадянства заявника: її видають лише громадянам країн, у яких зі Штатами укладено торговельний договір. Громадянам Росії та Білорусі ця категорія недоступна, а громадянам України та Казахстану — доступна.

Категорію називають малою інвесторською візою: первинно її видають приблизно на 2 роки, і весь цей час власник повинен вести бізнес, у який вкладено гроші. Поріг входу — від 80 до 90 тисяч доларів інвестицій, і однієї суми недостатньо: потрібно довести, що заявник буде активно брати участь в управлінні цим бізнесом, а не просто володіти часткою.

Саме ця конструкція робить E-2 більш вразливою для відмов, ніж L-1: там, де L-1 не вимагає доводити намір повернутися на батьківщину, інвесторську візу можуть відхилити за статтею 214(b) федерального закону — якраз через сумніви в цьому намірі. L-1, розібрана вище, такій перевірці не піддається.

H-1B: чому віза практично недоступна і коли збір не діє

Віза H-1B зараз практично недоступна: введено збір у 100 000 доларів, і жоден роботодавець не погодиться платити таку суму за нового співробітника — особливо враховуючи, що H-1B дозволяє змінювати роботодавця без особливих складнощів, а отже, вкладення не гарантує, що співробітник залишиться.

Віза H-1B зараз практично недоступна: введено збір у 100 000 доларів, і жоден роботодавець не погодиться платити таку суму за нового співробітника

Збір не застосовується в одному випадку — при зміні статусу всередині США. Якщо заявник уже перебуває в країні за туристичною чи студентською візою і змінює статус на H-1B, збір у 100 000 доларів на нього не поширюється.

Зміна статусу всередині США відкриває й іншу можливість: подання на імміграційні категорії. Це працює навіть попри поширену думку, що імміграція до США за імміграційними візами зараз призупинена — це заморожування стосується в’їзду, а не зміни статусу заявників, що вже перебувають у країні.

TN, P і R: візи для окремих категорій заявників

Віза P видається творчим колективам, які приїжджають до США на гастролі. Віза R призначена для релігійних працівників.

Віза TN діє на підставі торговельної угоди НАФТА між Мексикою, Канадою та США. Її можуть отримати лише громадяни Мексики й Канади — і працювати за нею досить тривалий період, якщо на руках є всі підтверджувальні документи про заплановане працевлаштування.

Головна перевага TN — не потрібно подаватися через імміграційну службу. Документи можна подати напряму при перетині кордону, передавши пакет документів прикордонному офіцеру.

Документи можна подати напряму при перетині кордону, передавши пакет документів прикордонному офіцеру.

Неімміграційні робочі візи США: ключові відмінності

Таблиця гортається вбік

Критерій	O-1	L-1	E-2	H-1B	TN
Чи потрібен роботодавець	Формально так, але можна через власну компанію з передачею 51% частки	Не обов’язково — власник компанії може подати сам	Не прив’язана до роботодавця, прив’язана до громадянства	Так	Так (job offer при перетині кордону)
Строк первинної візи	До 3 років, під проєкт	1 рік	Близько 2 років	Визначається окремо	Визначається окремо
Подвійний намір	—	Так — не потрібно доводити повернення на батьківщину	Ні — можуть відмовити за статтею 214(b)	—	—
Кому доступна	Будь-якому заявнику з проєктом	Співробітникам/власникам іноземного офісу компанії	Лише громадянам країн з торговельним договором зі США (не РФ і Білорусь)	Практично недоступна через збір 100 000 $	Лише громадянам Мексики та Канади

Порівняння засноване на відомостях зі статті; для H-1B і TN дані щодо строку й подвійного наміру в тексті не наведені.

Часті питання

Чи можна отримати робочу візу в США, якщо немає іноземного чи американського роботодавця взагалі?

Так, але не для всіх категорій: для O-1 і L-1 допускається структура з петиціонером — компанією, якою володіє сам заявник, за умови передачі контролю іншій особі. E-2 влаштована інакше — вона прив’язана не до роботодавця, а до громадянства заявника і вимагає особистих інвестицій у бізнес, яким заявник сам управляє.

Чи можна перейти з O-1 або L-1 на грін-карту напряму, без окремого подання на імміграційну категорію?

З L-1 це можливо, тому що вона віза подвійного наміру — одночасно імміграційна й неімміграційна, і допускає перехід на грін-карту. З O-1 так не вийде: вона не є імміграційною, статус постійного резидента за нею не виникає, грін-карту потрібно отримувати окремо, через імміграційні категорії.