Розлучення під час імміграції до Канади: що буде зі статусом ПМЖ

Якщо пара розлучається під час імміграційного процесу до Канади, статус ПМЖ може отримати лише основний заявник, а другого з подружжя і дітей виключають із заявки, якщо він не подасть окрему заявку самостійно.

Коротко

• Виключення подружжя або дитини із заявки не зупиняє процес основного заявника, але для виключеного починається новий процес з нуля: документи, збори, консультант.
• Розлучення повинно відбутися або до початку імміграційного процесу, або після отримання confirmation of permanent residence — інакше воно зачіпає статус усієї родини.
• Іноземне розлучення Канада визнає лише якщо хоча б одне з подружжя прожило в тій країні мінімум рік; інакше розлучатися потрібно за канадськими законами провінції.
• Про будь-яку зміну сімейного стану потрібно негайно повідомляти уряд Канади — приховування загрожує статусом усіх членів родини, а не лише винуватця.
• У разі домашнього насильства в пріоритеті безпека, а не імміграційний статус: доведений факт насильства дає підставу на окреме гуманітарне клопотання.

Хто такий основний і додатковий заявник в імміграційній справі Канади

На початку імміграційного процесу родини з основного заявника та dependents обирають того, хто відповідатиме умовам конкретної програми міграції: вік, освіта, досвід роботи — усе це перевіряється саме в нього чи в неї. Другий із батьків і діти отримують статус залежних членів сім’ї (dependents): їхні документи подаються разом з основним заявником і розглядаються в загальній справі, але вимоги до них мінімальні — медична комісія та довідка про несудимість.

Кого призначити основним заявником, вирішують на етапі оцінки шансів — не за особистими якостями подружжя і не за прогнозом стійкості шлюбу, а за людським капіталом: у кого кращий досвід роботи, освіта, рівень англійської та більше вільного часу, щоб за потреби підтягувати мову. Додатковий заявник погоджується з цією роллю, і далі родина діє за обраною програмою.

Якщо процес іде без ускладнень, обидва статуси — основного й додаткового заявника — завершуються одночасно: коли основний заявник отримує підтвердження ПМЖ, той самий статус у цю мить отримують і подружжя, і діти.

Як основний заявник може виключити подружжя або дітей із заявки

Основний заявник може будь-якої миті імміграційного процесу ухвалити рішення про виключення із заявки будь-якого додаткового заявника — дружини, чоловіка, однієї дитини або всіх членів родини одразу. Так само він має право включити до заявки нового додаткового заявника замість виключеного. На нових членів родини доведеться збирати повний пакет документів заново — це не формальність, а повноцінна перевірка з нуля.

На нових членів родини доведеться збирати повний пакет документів заново — це не формальність, а повноцінна перевірка з нуля.

Для самого виключення подаються додаткові аплікаційні форми та декларації, а також листи-пояснення: чому заявник виключає члена родини і що відбувається з опікою над дітьми. Якщо із заявки прибирають дітей або залишають їх, але виключають другого з батьків, потрібен письмовий дозвіл цього з батьків на імміграцію дітей до Канади — і він має бути нотаріально засвідчений, а не підписаний «за обох» самим заявником.

Це правило діє навіть у конфліктних ситуаціях: якщо виключений із батьків відмовляється підписувати дозвіл на дітей, процес основного заявника від цього автоматично не зупиняється, але документ усе одно потрібен — його відсутність уряд Канади сприймає вкрай насторожено і може затягнути розгляд справи.

Якщо основний заявник виключає дружину як додаткового заявника і надає всі документи щодо розлучення, його власний процес триває без зупинки: він отримує статус ПМЖ. Дружина як додатковий заявник у цьому разі не отримує нічого — її просто виключають із заявки, і далі на неї чекає власний, окремий імміграційний процес: новий пакет документів, відповідність умовам програми заново, повторна оплата зборів і, за потреби, окремий імміграційний консультант.

Що відбувається з виключеним із подружжя: новий імміграційний процес

Виключене з подружжя не отримує ПМЖ автоматично і не успадковує статус від основного заявника — його справа закривається, а подальше оформлення починається з нуля. Це означає не паузу в поточному процесі, а повністю новий імміграційний процес: новий пакет документів, нова перевірка на відповідність умовам обраної програми міграції.

Окремо оформляється й фінансовий бік: усі збори та мита, вже сплачені в межах попередньої заявки, зараховані не будуть — їх потрібно платити заново. До цього додається ще один обов’язок: виключеному з подружжя потрібно наймати власного імміграційного консультанта, який вестиме саме його справу, окремо від колишнього партнера.

По суті, для додаткового заявника це означає руйнування всіх планів, які спочатку будувалися на спільній заявці: програму, документи та бюджет доводиться збирати заново, як для окремого, самостійного заявника.

Розлучення до, під час і після отримання статусу ПМЖ: у чому різниця

Розлучення повинно відбутися або до початку імміграційного процесу, або після його завершення — тоді воно не впливає на статус жодного з членів родини. Поки процес триває, подружжя подається як єдина родина: отримують імміграційні візи та підтвердження статусу ПМЖ на цій підставі. Більшість українців та ізраїльтян у цей період уже перебувають у Канаді на відкритому робочому дозволі й очікують рішення щодо ПМЖ.

Розлучення посередині процесу б’є саме по цьому зв’язку: родина заявлена як одиниця, і розрив усередині неї змінює розклад для всіх, включно з подружжям, яке іммігрувати спочатку не планувало. Тому рішення розлучатися чи ні варто ухвалити чесно й заздалегідь, а не відкладати до фінальної стадії подання.

Статус постійного мешканця присвоюється після отримання confirmation of permanent residence. З цього моменту людина зобов’язана оновити свій статус в усіх документах і реєстрах як постійний мешканець Канади. Після цього етапу розлучення вже не має стосунку до імміграційного процесу для жодного з членів родини — можна розходитися без ризику втратити раніше отриманий статус.

Розлучення і статус ПМЖ: коли що відбувається

Таблиця гортається вбік

Момент розлучення	До початку процесу	Під час процесу	Після confirmation of PR
Вплив на статус родини	Не впливає — подаються вже окремо	Змінює розклад для всіх членів заявки	Не впливає — статус уже отримано
Що відбувається з додатковим заявником	Не подається разом із колишнім партнером	Може бути виключений із заявки	Зберігає отриманий статус ПМЖ
Ризик для справи	Відсутній	Справа може затягнутися або ускладнитися	Відсутній

Як визнається розлучення в Канаді: строки проживання та юридичне розділення

Канадське законодавство розрізняє два статуси: divorced (розлучений за рішенням суду) і legally separated (юридично окремо проживаючий). Другий статус настає вже в момент, коли подружжя роз’їхалося, — навіть без рішення суду про розлучення на руках. Більше того, для legally separated не обов’язково жити за різними адресами: пара, яка формально залишилася під одним дахом, але спить окремо і ухвалила рішення більше не бути разом, теж вважається розділеною — за умови, що про це поінформовано уряд Канади.

пара, яка формально залишилася під одним дахом, але спить окремо і ухвалила рішення більше не бути разом, теж вважається розділеною

Визнання іноземного рішення про розлучення Канадою залежить від місця проживання подружжя. Щоб Канада визнала розлучення, оформлене за законами іншої країни, хоча б один із подружжя має прожити в цій країні не менше одного року. Якщо ж обидва з подружжя перебувають у Канаді довше року, розлучатися потрібно вже за канадськими законами — за правилами тієї провінції, де вони живуть, а не за законами країни походження.

Строки самого судового процесу додають ще одну затримку. У Манітобі, наприклад, справа про розлучення, за наявними даними, розглядається не раніше ніж приблизно через рік — або після подання заяви, або після початку окремого проживання подружжя. Сенс цієї відстрочки в тому, щоб рішення не ухвалювалося зопалу: пара може передумати й помиритися за цей час. Для імміграційного процесу це означає, що розлучення, розпочате вже на території Канади, здатне розтягнути справу щонайменше на рік понад звичайні строки.

Обов’язок повідомляти уряд Канади про зміни в сімейному стані

Уряд Канади потрібно негайно повідомляти про будь-які зміни, що сталися в житті заявника під час імміграційного процесу, — зокрема про зміну адреси проживання та зміну сімейного стану. Окремий статус роз’їханого подружжя, про який ішлося вище, теж підпадає під цю вимогу: щойно пара роз’їхалася, про це повідомляють, не чекаючи рішення суду про розлучення.

Приховати зміну сімейного стану й продовжувати заявляти, що пара живе разом, щоб усі члени родини отримали статус, — не варіант: це означає повідомити уряду недостовірну інформацію. Наслідки такого рішення — не дрібна формальність. Розгляд справи щодо недостовірних даних здатен затягнутися надовго: запитані документи не надаються, справа зависає, а статус ПМЖ може опинитися під загрозою не лише в того, хто приховав розлучення, а й у решти членів родини, — підсумкове рішення залежить від офіцера й обставин справи.

У офіцера в подібних випадках є свій поріг терпіння: якщо заявник затягує з документами, офіцер має право дати 30 днів на їх надання, а по закінченні цього строку ухвалити рішення щодо того, що є, — і це рішення, найімовірніше, буде відмовою.

якщо заявник затягує з документами, офіцер має право дати 30 днів на їх надання, а по закінченні цього строку ухвалити рішення щодо того, що є

Згода на виїзд і медогляд дітей при роздільному батьківстві

Якщо батьки розлучилися або живуть окремо, а діти продовжують імміграційний процес з одним із них, другий із батьків має надати письмову згоду на імміграцію дітей і на проходження ними медичного огляду для імміграційних цілей. Ідеться про нотаріально засвідчений дозвіл на виїзд дітей на ПМЖ до Канади та окремий дозвіл на медогляд. Той із батьків, хто залишається, не має перешкоджати переїзду дітей — за формулюванням із практики, «не ставити палиці в колеса».

Якщо другий із батьків відмовляється дати таку згоду, це не блокує процес автоматично, але сильно його подовжує. Офіцер, побачивши, що діти не проходять медогляд або немає згоди одного з батьків, може почати ставити додаткові запитання: чи виплачуються аліменти, чи справді родина планує імміграцію, і так далі. В окремих випадках відсутність згоди призводить до відмови в імміграції.

Оптимальний сценарій — домовитися максимально мирно, за потреби залучити медіатора, щоб процес дітей не постраждав через конфлікт між батьками.

Документи для дітей при роздільному батьківстві

• Нотаріально засвідчений дозвіл другого з батьків на виїзд дітей на ПМЖ до Канадиобовʼязково
• Нотаріально засвідчений дозвіл другого з батьків на медогляд дітейобовʼязково
• Медичний огляд дітей для імміграційних цілейобовʼязково
• Лист-пояснення про опіку над дітьми при виключенні одного з батьків із заявки
• Згода другого з батьків не перешкоджати переїзду дітейусно або письмово, за домовленістю

Домашнє насильство під час імміграції: пріоритет безпеки, а не статусу

Якщо в парі є домашнє насильство, тиранічний контроль або партнер психічно нестабільний, розлучатися потрібно незалежно від того, на якому етапі перебуває імміграційний процес. Чекати завершення оформлення ПМЖ у такій ситуації небезпечно: якщо основний заявник виключить постраждале подружжя із заявки, воно може лишитися не тільки без статусу, а й без дітей. У Канаді до того ж у справу може втрутитися соціальна служба — вже за фактом насильства в родині.

Перший крок — звернутися до поліції: подати заяву можна в Канаді або у своїй країні, якщо ситуація сталася ще до переїзду. Заява фіксує сам факт насильства документально, і ця фіксація знадобиться пізніше. Доказами можуть слугувати не лише побої, а й емоційне, моральне насильство — якщо воно зафіксоване на записі.

Якщо основний заявник уже виключив постраждале подружжя із заявки, це не означає, що імміграційний шлях закритий: доведений факт насильства, аб’юзу чи побиття дає підставу подати окреме гуманітарне клопотання. Для такого клопотання потрібні саме докази — заява до поліції та записи, що підтверджують насильство.

Важливо розуміти межі того, чим може допомогти імміграційний консультант у такій ситуації. Консультація працює за договором із тим, хто його уклав, — зазвичай з основним заявником, і зобов’язана захищати саме його інтереси. Це створює конфлікт інтересів, якщо консультант спробує представляти обидві сторони пари одночасно. Тому консультація не бере на себе роль посередника в конфлікті й не передає документи однієї сторони іншій, але може проконсультувати постраждалого додаткового заявника й порекомендувати йому звернутися до іншого імміграційного консультанта, який представлятиме саме його інтереси.

Якщо у стосунках є насильство, імміграція не повинна бути в пріоритеті — у пріоритеті мають бути безпека самого заявника та його дітей.

Як парі знизити ризики: план Б і домовленості до початку імміграції

Додатковому заявнику потрібен власний резервний план на випадок, якщо основний заявник виключить його зі справи: за якою програмою іммігрувати самостійно, чи взагалі варто продовжувати імміграцію і чи не розглянути іншу країну. Це не про недовіру до партнера, а про те, що обіцянка «я тебе не покину в процесі» юридичної сили не має — обставини змінюються в обох сторін, а план Б має бути в кожного незалежно від ролі у справі, основний він заявник чи додатковий. Статус основного заявника не захищає від розриву стосунків: він цілком може вирішити розлучитися й виключити подружжя разом із дітьми вже в процесі.

Ще до подання документів парі варто свідомо обговорити весь імміграційний проєкт: чи справді обидва хочуть переїжджати, чи готовий основний заявник нести цю роль і хто фінансуватиме процес — з відкритим доступом до потрібних рахунків і документів. Вибір основного заявника — це не питання «хто в домі хазяїн», а обґрунтована рекомендація, виходячи з того, чиї дані краще підходять під умови програми; сперечатися з цим вибором із принципу не варто. Окремо потрібно проговорити побутові моменти на кшталт ознайомчих візитів і поїздок, щоб вони не перетворювалися на привід для конфлікту.

Якщо розлучення все ж неминуче, краще пройти його максимально мирно — із залученням медіатора, щоб процес не постраждав. Розлучення за обопільною згодою з обумовленими аліментами, нотаріальним дозволом другого з батьків на виїзд дітей і медогляд не гальмує імміграційну справу так, як конфліктне розлучення. Обидва партнери мають розуміти серйозність наслідків розриву саме під час імміграційного процесу — аж до того, що розгляд справи після розлучення може обернутися відмовою й депортацією для основного заявника, якщо виключена сторона почне скаржитися до міграційної служби. Найнадійніший варіант — заздалегідь домовитися завершити процес разом, незалежно від того, що відбувається у стосунках, і отримати статус ПМЖ, а розбиратися зі стосунками вже після.

Якщо до міграційної служби вже надіслано неправдиві або поспішні відомості — виправити це можна: подібні кроки відкручуються назад.

Часті питання

Скільки часу займає фінальний розгляд справи після того, як усі документи подано

На завершальному етапі імміграційного процесу, після подання всіх документів і вирішення питань із виключенням або включенням членів родини, залишається чекати приблизно від 3 до 6 місяців до федерального рішення. Цей строк не гарантований і може збільшитися, якщо офіцер запросив додаткові документи або виникли питання щодо сімейного стану. Планувати розлучення, переїзд чи інші кроки варто з урахуванням цього запасу часу.

Чи можна виправити ситуацію, якщо уряду Канади вже надіслали неправдиві відомості про сімейний стан

Так, надіслані раніше неправдиві або поспішні відомості можна виправити — такі кроки відкручуються назад, а не залишаються у справі назавжди. Це не скасовує обов’язок повідомляти актуальну інформацію надалі і не гарантує, що виправлення пройде без запитань з боку офіцера. Що раніше заявник сам ініціює виправлення, то менший ризик, що розбіжність розцінять як спробу приховати факти.

Чи може виключене з подружжя подати скаргу або якось вплинути на справу основного заявника після виключення

Так, розгляд справи після розлучення може обернутися відмовою і навіть депортацією для основного заявника, якщо виключена сторона почне скаржитися до міграційної служби. Це одна з причин, чому конфліктне розлучення під час процесу небезпечніше за мирне розставання з чіткими домовленостями щодо аліментів і опіки. Партнерам варто заздалегідь розуміти ці ризики й за можливості проходити розлучення через медіатора, а не через відкритий конфлікт.