Суд Італії вперше схвалив сімейний вид на проживання для повнолітнього сина, призначивши його адміністратором батька. Зазвичай італійське законодавство не дозволяє об’єднати дорослого сина з батьком, але судова процедура через встановлення адміністративної опіки відкрила новий шлях для легалізації.

Чому об’єднання здавалося неможливим

За італійським законодавством повнолітній син не може бути включений до сімейного ВНП батька як утриманець. Ця норма застосовується до всіх громадян, але особливо складна в ситуації, коли обидва суб’єкти походять із країн зі складним візовим режимом.

У описаному випадку батько мав багаторічний ВНП і ПМП в Італії, а син був громадянином держави, чиїм мешканцям отримання італійської візи вкрай ускладнене. Навіть робочі візи за квотами призводили до систематичних відмов, що створювало глухий кут: син не міг в’їхати за візою, але й не підпадав під сімейну возз’єднувальну схему.

Роль інвалідності батька та право на адміністратора

У батька було визнано інвалідність, що стало ключовою юридичною підставою. В Італії існує спеціальна судова процедура — волонтаріум (секція цивільного суду у всіх містах), де громадяни можуть подати прохання до держави без процесу проти когось.

Через волонтаріум можна змінити ім’я, прізвище, стать, а також запросити встановлення статусу опікуна або адміністратора для іншої особи. У цивільному праві Італії існує низка механізмів захисту для осіб, нездатних самостійно керувати справами: літніх, хворих або тих, що потребують допомоги. Адміністратор — це менш жорстка форма, ніж опіка, за якої керують лише економічними справами людини, зберігаючи за нею особисту дієздатність.

Судова стратегія: призначення сина адміністратором

Ідея була нетрадиційною: подати до суду волонтаріуму прохання призначити сина, який перебуває в Італії за туристичною візою, адміністратором батька через його інвалідність і потребу в допомозі.

Суд волонтаріуму розглядає прохання незалежно від міграційного статусу заявника, оскільки це цивільна справа, а не імміграційна процедура. Після кількох звернень до суду адвокат зміг довести, що батько потребує допомоги свого сина як найближчого та найбільш підходящого помічника. Суд схвалив призначення.

Відмова поліції та нова судова спроба

Після отримання судового рішення справу було направлено до Квестури (місцевого відділення поліції, що відає міграційними питаннями). Квестура відмовила у визнанні ВНП, оскільки в період розгляду (літо 2026 року) вводилися нові обмежувальні правила депортації.

Однак із рішенням суду та офіційною відмовою Квестури було подано клопотання до суду, що спеціалізується на інтерпретації імміграційного права. Ці суди мають іншу юрисдикцію, ніж волонтаріум, і можуть скасовувати рішення міграційних органів.

Здание суда или административного учреждения в городе, архитектура итальянского суда или Квестуры

Схвалення ВНП на два роки

Суд схвалив видачу виду на проживання на два роки за сімейними обставинами. Уся процедура зайняла близько року. Протягом цього часу син залишався в Італії з легітимними документами, не був відбитий по відбитках пальців (це вимагає окремої процедури, яку було відкладено), отримав тимчасовий документ (речевуту), потім іншу тимчасову відмову, але залишився з дійсним дозволом на перебування.

За рік син легалізувався повністю: отримав реєстрацію (прописку) в муніципалітеті, уклав трудовий контракт і почав працювати. Він продовжив свою професійну діяльність із країни походження (робота з автомобілями в автосервісі).

Подальші можливості сімейного возз’єднання

Після отримання ВНП син у майбутньому зможе привести до Італії свою дружину та дітей, залишених на батьківщині. Запит на сімейне возз’єднання можна подати через два роки перебування або заздалегідь через заяву про укладення шлюбу.

Якщо син захоче працювати без реєстрації адреси батька, можлива альтернативна схема: відкриття ФОП (partita IVA) або перекваліфікація на робочий вид на проживання з власною зайнятістю в підпорядкованій категорії.