Статус при подачі на притулок після приїзду за неімміграційною візою: що потрібно знати

Якщо людина в’їхала в США за неімміграційною візою і подала заяву на притулок до закінчення строку дії статусу, вона й далі законно перебуває в країні — спочатку в силу самого статусу, а після його завершення ще до року з моменту приїзду, а подані документи на притулок утримують легальність перебування до винесення рішення у справі.

Коротко

• Legal status за візою минає у свій строк незалежно від дати подачі на притулок — наприклад, через 6 місяців після в’їзду за B1/B2.
• Заяву на притулок потрібно подати протягом року з моменту приїзду, інакше право на неї може бути втрачене.
• CBP не завжди бачить у системі факт поданої заявки на притулок і може затримати людину прямо в аеропорту.
• Після затримання справу часто передають одразу в імміграційний суд, минаючи інтерв’ю в Asylum Office, і вона переходить у депортаційну процедуру.
• Отримати грін-карту через шлюб із громадянином США або як дитина громадянина можна на місці, без виїзду з країни.

Легальний статус після подачі на притулок: як це працює

За класичним правилом людина, яка приїхала за неімміграційною візою і подала на притулок до закінчення строку статусу, лишається в країні на законних підставах для цілей подання заяви — при цьому важливо окремо пам’ятати, що подати заяву на притулок потрібно встигнути протягом року з моменту приїзду, інакше право на нього може бути втрачене.

Механіка працює так: віза B1/B2 при в’їзді зазвичай дає дозвіл на перебування строком 6 місяців. Якщо заявник подав на притулок через 4 місяці після приїзду, його первинний статус усе одно закінчиться через 6 місяців від дати в’їзду — дата подання заяви цей строк не продовжує. Але самі документи, подані на притулок, захищають людину від певних підстав для депортації, поки справу не розглянуто — хоча формально відлік незаконного перебування при цьому може не переривається.

Тут важливо розрізняти два поняття. Legal status — це статус, прив’язаний до конкретної візи й строку, який у прикладі вище закінчується через 6 місяців після в’їзду. Lawful presence — це вужче поняття: подані документи на притулок захищають заявника від певних підстав для відмови у в’їзді або депортації, навіть якщо формальний статус візи вже минув, але це не рівнозначно повноцінному законному статусу. Це різні речі, і плутати їх — джерело більшості помилок в оцінці свого становища.

Чому CBP затримує людей із легально поданою заявкою на притулок

Під час проходження контролю в аеропорту ім’я пасажира потрапляє до так званого passenger list — списку пасажирів. Його перевіряють співробітники Служби митного та прикордонного контролю (CBP), причому роблять це не лише на вильоті, а й на прильоті в США.

Проблема в тому, що система CBP не завжди показує актуальний статус людини. Співробітник може побачити лише дату в’їзду — наприклад, що людина приїхала 15 років тому за візою B1/B2 — і не побачити, що за цей час вона подала на притулок. Формально в системі виглядає так, ніби після в’їзду людина «нічого не робила».

Формально в системі виглядає так, ніби після в’їзду людина «нічого не робила».

Саме через цю прогалину CBP затримує людей прямо в аеропортах, навіть якщо їхнє перебування в країні легальне: система просто не відображає факт поданої заявки. За наявними даними, така практика з боку ICE триває щонайменше півтора-два роки. Раніше подібні затримання відбувалися точково — наприклад, при виході з дому, — але останнім часом це стало відбуватися саме під час зльоту й посадки.

Приклади затримань: що відбувається, коли система підводить

Показовий випадок: родина, яка живе на East Coast, окрім основного будинку мала квартиру в іншому місті й часто пересувалася між двома адресами. Подружжя зупинили при вильоті саме з другого міста, не за місцем основного проживання. Один із подружжя не подавав окрему анкету на притулок — він був включений у справу другого з подружжя, і саме його намагалися затримати, попри те, що в пари є неповнолітня донька. Другий з подружжя запропонував забрати замість неї його — і на нього була подана власна анкета на притулок, він був видимий у системі. Це не зупинило затримання: його заарештували.

Це не зупинило затримання: його заарештували.

Під арештом він провів два тижні, після чого було запитано слухання щодо застави — заставу призначили і внесли, дружину звільнили. Але інтерв’ю в Asylum Office він так і не пройшов: справу одразу після арешту передали в імміграційний суд, і вона перейшла в депортаційну процедуру.

Судові ризики після затримання: депортація без розгляду справи

Після арешту справа одразу передається в імміграційний суд, минаючи інтерв’ю в Asylum Office — заявник потрапляє не в адміністративну, а в депортаційну процедуру. Тут суд зіставляє дві анкети. Раніше заявки на притулок подавалися майже порожніми: історія переслідування не описувалася, замість неї писали, що подадуть її пізніше, а причиною неможливості повернутися вказували загрозу арешту, переслідування чи загибелі.

Проблема виникає, коли людину затримують через роки після такої первинної анкети. Суддя порівнює стару заявку, подану 15 років тому з мінімумом деталей, із новою — заповненою правильно і з докладною історією переслідування. Дві версії однієї справи суперечать одна одній, і цим користуються прокурори: вони подають клопотання винести рішення про депортацію без розгляду справи по суті, що на практиці може обмежити можливість надати докази в суді.

Подальше залежить від судді. Досвідчений суддя не закриє справу без слухання і вимагатиме від адвоката заявника спершу підготувати відповідь на клопотання прокурора. Але частина суддівського корпусу — це тимчасові призначенці з військових трибуналів, які не мають досвіду в імміграційному праві, і рішення про депортацію вони виносять на місці. Апеляційні суди при цьому нерідко затверджують такі рішення одним рядком, без пояснення причин, що лишає заявнику формальне право на оскарження без реальної можливості його обґрунтувати.

Апеляційні суди при цьому нерідко затверджують такі рішення одним рядком, без пояснення причин

Стаціонарні пункти ICE на дорогах

Ризик затримання існує не лише в аеропортах, а й на дорогах. У напрямку штату Вермонт діють стаціонарні контрольно-пропускні пункти, де співробітники ICE зупиняють автомобілі, що проїжджають, поспіль, на кшталт рейду, і перевіряють документи в усіх без винятку. Через такі пункти часто їдуть ті, хто прямує до озера Lake George або далі — у бік Вермонта.

Ця практика існує далеко не перший рік: відомі випадки, коли людей зупиняли на цих самих постах ще у 2002 році — тоді це були люди, які їхали покататися на лижах перед Новим роком.

Отримання грін-карти без статусу: коли це можливо

Відсутність статусу не закриває шлях до грін-карти: люди, які приїхали за візою і залишилися без статусу, можуть отримати її через роботодавця, через шлюб із громадянином США або в ході депортаційної процедури — але у кожного шляху своя ціна.

Роботодавець має право подати петицію на labor certification — сертифікацію праці для отримання грін-карти на підставі працевлаштування. Проблема в тому, що цей шлях для людини без статусу вимагає виїзду з країни та проходження інтерв’ю в американському консульстві за межами США. Саме на цьому етапі є ризик: консул може визнати заявку такою, що повністю відповідає вимогам, і все одно відмовити у видачі візи, якщо країна походження заявника входить до числа тих, для яких видача імміграційних віз тимчасово призупинена. Наразі це стосується громадян низки країн, перелік яких періодично переглядається. У такому разі людина не може повернутися до США і зобов’язана чекати за кордоном — при цьому строк очікування заздалегідь невідомий.

Інакше виглядає ситуація для тих, хто в’їхав за візою і може спертися на сімейні зв’язки. Грін-карту можна отримати на місці, без виїзду з країни, якщо заявник перебуває у шлюбі з громадянином США, якщо його діти старші за 21 рік уже мають громадянство, або якщо це неодружена дитина до 21 року, чиї батьки — громадяни США.

Саме по собі перебування справи в імміграційному суді або в депортаційній процедурі отриманню грін-карти не перешкоджає — процедура лише стає довшою. Складнощі починаються, коли за умовами петиції все ж вимагається виїзд за межі США: для тих, хто потрапив до країни через південний кордон із Мексикою, такий виїзд особливо проблематичний.

Шляхи до грін-карти без статусу

Критерій	Через роботодавця	Через шлюб / сім’ю
Чи потрібен виїзд із США	Так, обов’язковий виїзд та інтерв’ю в консульстві	Ні, можна отримати на місці
Основний ризик	Відмова у візі, якщо країна походження в переліку призупинених віз	Не вказано в тексті
Строк очікування за кордоном у разі відмови	Заздалегідь невідомий	Не застосовується
Хто може скористатися	Будь-який заявник із петицією роботодавця	Чоловік/дружина громадянина США, діти старші за 21 рік-громадяни, неодружені діти до 21 року громадян США

Перебування в імміграційному суді або депортаційній процедурі саме по собі не перешкоджає отриманню грін-карти — процедура лише подовжується.

Часті питання

Чи можна заздалегідь дізнатися, чи входить моя країна до переліку з призупиненою видачею імміграційних віз?

Перелік країн, для яких видача імміграційних віз тимчасово призупинена, періодично переглядається, тому його конкретний зміст нестабільний і потребує перевірки на момент подання, а не на момент подання петиції роботодавцем.

Скільки часу діє застава після звільнення з-під арешту і чи потрібно готуватися до нового затримання?

Матеріал описує лише сам факт: після арешту було запитано слухання щодо застави, заставу призначили і внесли, дружину звільнили — але що відбувається із заставою далі і чи є ризик повторного затримання, не розглядається.