Віза E-2 у США: вимоги, сума інвестицій і процедура отримання

Віза E-2 дозволяє громадянину договірної з США країни переїхати до Америки через інвестиції у власний бізнес за умови достатньої суми вкладень і особистого управління компанією.

Коротко

• Громадянство, отримане через інвестпрограму, дає право на E-2 лише після 3 років проживання в країні цього громадянства.
• Фіксованого мінімуму суми інвестиції немає — діє правило пропорційності між сумою за бізнес-планом і вкладеною часткою.
• Кредит від американського банку як джерело інвестиції практично недоступний: у заявника, який щойно приїхав, немає кредитної історії.
• Бізнес не повинен бути маржинальним — дохід має покривати мінімальні потреби сім’ї або інвестиція має бути дуже великою.
• E-2 не веде до грін-карти напряму: перехід можливий через EB5, EB1, EB2 або EB3 залежно від суми інвестицій і бекграунду.

Хто може отримати візу E-2: вимоги до громадянства

Головна вимога до візи E-2 — громадянство договірної країни, тобто держави, з якою в США підписано відповідну угоду. Перелік таких країн періодично змінюється, тому його потрібно перевіряти на актуальну дату, а не покладатися на пам’ять чи старі статті. На сьогодні до переліку входять Україна, Казахстан і Киргизстан — вихідці з цих країн можуть претендувати на E-2, якщо виконано решту умов.

Окрема ситуація — громадянство, отримане через інвестиційні програми. Раніше другий паспорт, оформлений за інвестиції, одразу давав право подавати на E-2 незалежно від способу отримання. За наявними даними, зараз консульства й USCIS насторожено ставляться до громадянства, отриманого через інвестиційні програми, якщо з моменту його отримання минуло мало часу, — на практиці рекомендують почекати щонайменше 3 роки проживання в країні громадянства, перш ніж подавати документи на візу.

Це правило не стосується громадянства, отриманого не за інвестиції, а з інших підстав. Наприклад, громадянство Ізраїлю можна отримати за правом крові — довівши єврейське походження, — і в цьому разі трирічний ценз проживання не застосовується. А от громадянство, оформлене через купівлю нерухомості в Туреччині, підпадає під інвестиційну категорію: подати на E-2 вдасться тільки після 3 років проживання в Туреччині.

Скільки потрібно інвестувати в бізнес для E-2

Фіксованої мінімальної суми для візи E-2 у законодавстві немає — діє правило пропорційності: сума інвестиції визначається економікою конкретного бізнесу, тобто тим, скільки реально потрібно для його запуску й роботи.

Логіка розрахунку будується на пропорції між сумою, потрібною за бізнес-планом, і часткою, яку вже вкладено:

• за невеликої суми за бізнес-планом — у межах пари тисяч доларів — вкласти потрібно практично всю цю суму;
• за суми порядку 100 000 доларів інвестувати потрібно якомога більшу її частину, а не символічні 10 000;
• за великого бізнес-плану, скажімо, на 1 млн доларів, допустима менша частка від загальної суми — але абсолютна сума вкладень усе одно має бути значною.

Чим більший бізнес за планом, тим нижчий потрібний відсоток вкладень від загальної суми — але абсолютна сума все одно має відповідати масштабу компанії.

Інвестицією визнаються не лише гроші, а й обладнання, товарні запаси та інші активи, що належать інвестору і спрямовані у підприємство. На практиці в невеликих бізнесах найчастіше інвестують саме гроші, і тут діють додаткові умови: кошти не можуть просто лежати на рахунку компанії — вони мають бути вже вкладені в конкретну діяльність, безвідклично і з ризиком втрати.

USCIS оцінює, наскільки легко інвестор може забрати ці гроші назад: чим складніше їх вивести з того, у що вони вкладені, тим вищий шанс, що вимогу щодо ризикованості інвестиції виконано. Просте зарахування суми на рахунок компанії без реальних витрат на бізнес цій умові не відповідає.

Просте зарахування суми на рахунок компанії без реальних витрат на бізнес цій умові не відповідає.

Які джерела коштів приймає USCIS

Походження грошей — одне з найчутливіших питань у справі E-2: потрібно довести не просто наявність суми, а конкретний шлях, яким її отримано і куди переведено. Економіка й оподаткування в різних країнах влаштовані так, що гроші часто накопичені за багато років або отримані швидко, але простежити їхнє походження документально не вдається — саме з цим заявник стикається в першу чергу.

Доведення будується у три кроки: підтвердити угоду, з якої з’явилися гроші; показати конкретний банківський шлях переказу — зазвичай з рахунку в своїй країні на рахунок компанії у США; і підтвердити, що кошти пішли на оплату витрат бізнесу згідно з бізнес-планом.

USCIS на практиці добре приймає чотири джерела, і ось вони за спаданням поширеності:

• Продаж нерухомості — найчастіший варіант. Документа про продаж і підтвердження того, як гроші потрапили на рахунок, зазвичай достатньо: станом на 2026 рік USCIS не вимагає доказів дати придбання чи попередньої вартості об’єкта, але варто додати незалежну оцінку вартості нерухомості на момент продажу.
• Продаж діючого бізнесу або його активів — будівель, землі, обладнання, товару. Підтверджується документами про продаж і надходженням коштів на рахунок у США.
• Продаж автомобіля — трапляється рідше, бо інвестиція зазвичай вимірюється сумами порядку 100 000 доларів, а типовий автомобіль у більшості країн коштує значно менше. Однієї машини часто не вистачає, доводиться продавати кілька або додавати інше джерело.
• Продаж цінних паперів — найрідкісніший варіант: не в усіх заявників вони взагалі є, а якщо є — часто протягом короткого періоду. Якщо папери перебували у власності 5–6 років, це працює як хороший доказ: потрібно показати продаж, переказ коштів і весь шлях грошей від продажу до інвестиції в бізнес.

Якщо одне джерело — наприклад, продаж нерухомості — закриває всю потрібну суму однією угодою, це простіше, ніж збирати суму з кількох дрібних продажів.

Чи можна взяти кредит на інвестицію в E-2

В інтернеті поширене твердження, що можна приїхати до США, отримати бізнес-кредит і використати його як джерело інвестиції для E-2 — теоретично це можливо, практично ні. Справа у строках: заявники, які планують E-2, зазвичай не живуть у США роками перед подачею. Типова схема — приїзд за туристичною візою і подання заявки на E-2 приблизно через 5 місяців.

В інтернеті поширене твердження, що можна приїхати до США, отримати бізнес-кредит і використати його як джерело інвестиції для E-2 — теоретично це можливо, практично ні.

За такий короткий строк жоден американський банк не видасть кредит — ні бізнесу, ні особисто заявнику. Щоб отримати нормальний кредит, потрібна кредитна історія, а в людини, яка щойно приїхала, її просто немає, як і номера social security.

Це не означає, що позичені кошти взагалі не приймаються. Для E-2 підходить позика без забезпечення, де інвестор особисто зобов’язується повернути гроші своїм підписом, а також позика під особисте майно — будинок, квартиру чи інші активи, що не належать бізнесу. Умова для обох варіантів однакова: гроші мають надійти з банків за межами США — на території США таку позику інвестору не видадуть.

Вимоги до бізнесу: готовність компанії та дохідність

Компанія на момент подачі має бути готова працювати — не на старті, а буквально за один крок від запуску. Це підтверджується набором документів: договір оренди приміщення, ліцензії на провадження діяльності, а якщо бізнес їх ще не отримав — подані заяви на ліцензування. Заявка виглядає сильнішою, якщо ліцензії вже отримані, а не просто подані.

Додаткові докази працюючої компанії — це договори з клієнтами на вже надавані послуги чи товари, що постачаються, договори з постачальниками, страхування бізнесу й наявність співробітників. Діючі співробітники на формі W-2 на момент подачі трапляються в заявників украй рідко, але якщо формат бізнесу передбачає недорогого працівника, його найм — вагоме підтвердження того, що компанія фактично функціонує.

Окрема вимога стосується дохідності: бізнес не повинен бути маржинальним, тобто балансувати на межі рентабельності. Дохід має або перевищувати мінімальні потреби сім’ї заявника, або інвестиція має становити значущий економічний внесок — тобто дуже велику вкладену суму.

Чому бізнес не повинен бути маржинальним

Різниця видна на прикладі нерухомості. Інвестор вкладає 200 000 доларів як початковий внесок за іпотекою, купує будинок і здає його в короткострокову оренду. Формально бізнес є, сума інвестиції для E-2 підходяща. Але якщо прорахувати економіку, дохід з такого будинку навряд чи перевищить 3–5 тисяч доларів на місяць, а 5 000 доларів на утримання сім’ї за критеріями E-2 не вистачить — така бізнес-модель може не спрацювати.

Якщо ж на тому самому ринку нерухомості за тієї самої інвестиції в 200 000 доларів вдається отримувати близько 25 000 доларів на місяць, шанси на схвалення значно вищі. Подібна логіка діє й в інших бізнесах з обмеженою стелею доходу: наприклад, при купівлі вантажівки за 75 000 доларів заробіток може сягати 20 000 доларів на місяць, але у перевезень теж є ліміт. Якщо бізнес-план заздалегідь показує, що дохід не перевищить 10 000 доларів, це може бути не найкращим варіантом для візи E-2.

Документи, що підтверджують готовність бізнесу до роботи

• Договір оренди приміщенняобовʼязково
• Ліцензії на провадження діяльностіобовʼязковоабо подані заяви на ліцензування, якщо ще не отримані
• Договори з клієнтамина вже надавані послуги чи товари, що постачаються
• Договори з постачальниками
• Страхування бізнесу
• Наявність співробітниківформа W-2, якщо формат бізнесу передбачає найм

Чи потрібно особисто керувати бізнесом на E-2

Закон вимагає, щоб інвестор керував компанією особисто — пасивний дохід від вкладень візі E-2 не підходить. Якщо мета — просто вкласти гроші й отримувати прибуток без участі у справах бізнесу, така інвестиція під вимоги E-2 не підійде.

Звідси випливає часте запитання: чи можна оформити візу E-2 через уже діючий бізнес родича, який на території США давно працює і показує хорошу податкову звітність (на відміну від подібної ситуації з переходом на EB3, про яку йтиметься нижче, тут обговорюється саме статус E-2). Формально це можливо, але ключовий момент — чи готовий фактичний власник передати заявнику понад 50% частки. На практиці діючий прибутковий бізнес таку частку віддає рідко: символічні відсотки «на папері» для візи не вирішують завдання, якщо реального контролю вони не дають.

Володіння менш ніж 50% не закриває шлях до E-2, але вимагає довести повний операційний контроль над компанією окремим пакетом документів: установчими документами, угодою між власниками з вказівкою права голосу, банківськими повноваженнями й описом посадової ролі заявника. На практиці в простих бізнесах така ситуація трапляється рідко — частіше вона виникає в LLC з кількома співвласниками, де в операційній угоді прямо прописано, що один із партнерів володіє більшою часткою, але не має права ухвалювати управлінські рішення, а менеджерський контроль закріплено за іншим.

Менеджерський контроль без контрольної частки теоретично дає право на E-2, але як схема він менш надійний, ніж пряме володіння половиною бізнесу і більше. Тому для спрощення схвалення бажаніше мати частку не менше 50%.

Статус для подружжя і дітей на E-2

Разом з інвестором статус E-2 отримує чоловік або дружина, а також діти до 21 року.

• Чоловік або дружина отримує не лише сам статус, а й дозвіл на роботу — він не прив’язаний до конкретного роботодавця, на відміну від багатьох інших віз.
• Діти до 21 року отримують статус E-2 як залежні члени сім’ї, але без права на роботу.
• Після 21 року статус дитини за E-2 припиняється: їй потрібно переходити на інший імміграційний статус — навчальний, робочий чи будь-який інший, на який вона підходить.

Вікова межа фіксована і не продовжується: вона відлічується від моменту досягнення 21 року, а не від дати подачі чи продовження візи інвестора.

Процедура отримання E-2: USCIS, консульство і строки

Процедура отримання E-2 залежить від того, де перебуває заявник на момент подачі. Якщо він уже в США на законному неіміграційному статусі — туристичному чи студентському, — зміна статусу на E-2 проходить через USCIS, службу громадянства й міграції у складі Homeland Security. Якщо заявник перебуває за межами США або спочатку планує отримувати E-2 як візу в паспорті, звертатися потрібно до консульства.

Тут E-2 відрізняється від категорій B1, B2, B3: для них людина за межами США спочатку отримує схвалення в USCIS, і вже це схвалення через національний візовий центр передається до консульства. Для E-2 такої дворівневої схеми немає — заявник або повністю проходить процедуру в USCIS на території США, або повністю в консульстві.

Подача через USCIS

Інвестор подає одну петицію на себе, а на кожного члена сім’ї — окрему заяву на зміну поточного неіміграційного статусу на E-2. Через великі суми інвестицій і бажання швидше розпочати роботу більшість заявників оплачують збір за прискорений розгляд. Без цього збору розгляд заяви може розтягнутися від 3 місяців до півтора року, а продовження статусу — зайняти від півтора до двох з половиною років.

Подача через консульство

Вимоги до пакета документів у консульств не уніфіковані: набір і порядок подачі документів, наприклад, у Лондоні відрізняється від вимог у Казахстані — при цьому саме зміст вимог схожий, але опис проекту під конкретне консульство може відрізнятися. Заявник бронює дату інтерв’ю і зобов’язаний надати повний пакет документів консулу до дедлайну, зазначеного консульством, — електронно або поштою. Якщо документи подано із запізненням, консульство має право перенести дату інтерв’ю. Якщо пакет подано вчасно, у консула є час оцінити докази заздалегідь, і на самому інтерв’ю детально розпитують про всі аспекти бізнесу й бізнес-плану. Рішення за консульською процедурою ухвалюється практично одразу після інтерв’ю.

Чи веде E-2 до грін-карти: EB5, EB1, EB2 і EB3

E-2 — це віза або статус, а не шлях до грін-карти: категорія тимчасова, і постійний статус вимагає окремої підстави, логічно з E-2 він не випливає. Перехід на постійне місце проживання завжди йде через окрему грін-карткову категорію, і те, яка саме підійде, залежить від масштабу інвестицій і бекграунду заявника.

За великих вкладень у власний бізнес розглядається EB5 — але для неї потрібно більше мільйона доларів інвестицій. Якщо сума інвестиції в E-2 була невеликою, EB5 відпадає, і залишаються EB1 та EB2: обидві категорії вимагають довести або надзвичайні здібності заявника, або національну важливість його проекту, при цьому діючий бізнес уже має існувати.

Якщо ні надзвичайності, ні національної значущості проекту немає, єдиний варіант — EB3. Особливість категорії в тому, що до самого бенефіціара особливих вимог не висувається — претензії адресуються роботодавцю, тобто американській компанії-спонсору. І тут виникає обмеження: компанія, відкрита для отримання E-2, спонсорувати на EB3 не зможе. Для EB3 роботодавець не повинен бути тією самою особою, що й працівник, і не повинен бути його родичем — тобто оформити E-2 на себе, а потім самому ж спонсорувати на EB3 чоловіка чи дружину, не вийде.

Показовий випадок: заявники отримали E-2 через діючий бізнес, викупивши частку в попередніх власників, а потім спробували отримати EB3 через компанію саме цього продавця. USCIS відмовив: визнав, що покупець вплинув на продавця, оскільки той мав фінансовий інтерес в угоді — а отже, між сторонами зберігалася залежність. Спонсорство через компанію особи, від якої заявник фінансово залежний, порушує правило про незалежність трудових відносин: роботодавець має бути зацікавлений у працівнику виключно як у співробітнику, а не як у джерелі доходу від попередньої угоди.

USCIS відмовив: визнав, що покупець вплинув на продавця, оскільки той мав фінансовий інтерес в угоді — а отже, між сторонами зберігалася залежність.

Шляхи до грін-карти після E-2

Таблиця гортається вбік

Категорія	EB5	EB1	EB2	EB3
Потрібна сума інвестицій	більше 1 млн доларів	не прив’язано до суми	не прив’язано до суми	не прив’язано до суми
Що потрібно довести	велику інвестицію в бізнес	надзвичайні здібності заявника	національну важливість проекту	вимоги адресовані роботодавцю, не заявнику
Чи потрібен діючий бізнес	так	так	так	потрібен роботодавець-спонсор, не пов’язаний із заявником

Роботодавець для EB3 не може бути тією самою особою, що й заявник, або його родичем.

Часті питання

Чи можна подавати на E-2 одразу кільком співвласникам одного бізнесу

Матеріал напряму не розбирає такий випадок, але з вимоги до володіння випливає: кожен заявник має або володіти не менш ніж 50% бізнесу, або довести повний операційний контроль окремим пакетом документів. Якщо кілька співвласників претендують на E-2 одночасно, кожному з них потрібно підтверджувати цю умову індивідуально.