Отримати грін-карту США без спонсора-роботодавця і без мільйонних інвестицій реально через чотири механізми: самоподачу за видатні досягнення (EB-1A), звільнення від трудової сертифікації в національних інтересах (EB-2 NIW), родинну імміграцію або лотерею грін-карт. Універсального легкого шляху немає — ціною завжди стають або докази професійності, або час очікування, або випадковість.

Самоподача через видатні досягнення (EB-1A)

Головна перевага цього шляху — повна self-petition: заявник подає петицію сам за себе, без роботодавця, трудової сертифікації і мільйонних інвестицій. Платити доведеться не грошима, а доказами професійності.

Не обов’язково бути нобелівським лауреатом чи зіркою світового масштабу. Потрібно довести, що заявник серед найкращих у своїй сфері і визнаний далеко за межами власної компанії. Для цього треба задовольнити щонайменше 3 з 10 офіційних критеріїв: професійні нагороди, публікації про роботу заявника, участь у журі, авторство вагомих статей, висока зарплата або суттєвий внесок у галузь — будь то IT, медицина, бізнес, наука чи мистецтво.

Виконання трьох критеріїв — лише перший крок. Далі офіцер оцінює всі докази разом і вирішує, чи заявник справді серед найкращих у галузі.

Національний інтерес США (EB-2 NIW)

Якщо планка EB-1A здається занадто високою, є інший шлях без роботодавця — EB-2 NIW, тобто звільнення від трудової сертифікації в національних інтересах США. Це також повністю самоподача, і тут не вимагають доводити «видатні досягнення».

Спершу треба відповідати категорії EB-2: мати магістерський диплом, або бакалавра і п’ять років досвіду, або виняткові здібності. Потім — пройти так званий тест Дханасара, у якому потрібно довести три речі: підприємство чи професійна діяльність заявника мають значну цінність та національну важливість для США; заявник особисто має достатню кваліфікацію, досвід та план для реалізації проєкту; і, нарешті, Сполученим Штатам вигідніше звільнити заявника від вимоги мати роботодавця і трудову сертифікацію.

У підсумку потрібен чіткий план: що заявник робитиме в США і чому це вигідно для країни.

Родинна імміграція

Якщо не робити ставку на професію, є варіант імміграції через родинні зв’язки. Шлях може здатися найпростішим, але його ціна — час.

Громадяни США можуть запрошувати чоловіка чи дружину, неповнолітніх та повнолітніх дітей, батьків, а також братів і сестер. Щоб подати на батьків, братів чи сестер, громадянину має бути щонайменше 21 рік. Власники грін-карт можуть подавати лише на чоловіка чи дружину та неодружених дітей.

Головна пастка — візовий бюлетень та черги. Для найближчих родичів громадян США черги немає: строк залежить лише від розгляду справи. Для інших категорій чекати доведеться роками: наприклад, у жовтні 2026 року брати й сестри громадян США з більшості країн чекали близько 15 років. Дядьки, тітки, бабусі, дідусі, племінники та кузени подавати сімейну петицію не можуть — такої категорії не існує.

Черга відвідувачів біля будівлі імміграційної служби

Лотерея грін-карт

Найпростіший варіант за вимогами, але з найменшими шансами — лотерея грін-карт. Від учасника не вимагають ані роботодавця, ані родичів: достатньо закінченої середньої освіти або двох років досвіду в кваліфікованій професії.

Виграш — чиста випадковість, і шанс невеликий. Тому лотерею варто розглядати як приємний бонус, а не основний імміграційний план. Зазвичай її проводять щороку, однак реєстрацію на DV-2027 на цей момент ще не відкрили.