Перехід з §24 на робочий параграф у Німеччині: три типові проблеми українців

При переході з тимчасового захисту (§24) на робочий параграф українці найчастіше стикаються з трьома проблемами: недостатня зарплата для заявників від 45 років, невизнана українська освіта та відсутність кваліфікації як такої. Кожен випадок потребує індивідуального прорахунку, але є загальні шляхи вирішення кожної з них.

Проблема 45-річних: вимога про достатнє пенсійне забезпечення

Для заявників від 45 років міграційна служба перевіряє так зване ангемесене альтерсфорге — достатнє забезпечення старості. Якщо зарплата не дотягує до потрібного рівня, є кілька варіантів дій:

• знайти більш оплачувану роботу — не завжди реалістично;
• оформити приватний пенсійний контракт: у розглянутому випадку міграційна служба підтвердила, що такий контракт достатній для закриття вимоги про ангемесене альтерсфорге. Варіант працює переважно до 55 років — після цього року оформити контракт складніше, а внески доведеться робити значно більшими;
• врахувати наявні активи в Україні — квартиру чи інше майно міграційна служба також повинна зараховувати до майбутнього пенсійного капіталу, хоча чи вистачить їх для закриття вимоги, залежить від конкретної ситуації.

Невизнана українська освіта

Якщо освіта з України не визнана в Німеччині, її потрібно легалізувати одним із двох шляхів: через процедуру Цойгнісбевертунг (ZAB) або через процедуру Ґляйхвертіхкайтспрюфунг у профільних установах — ІХК, ХВК, відповідних палатах. Шлях обирається індивідуально для кожної професії.

Після визнання освіти можна подаватися на роботу за фахом. Пропустити цей крок — особливо для тих, хто планує працювати за напрямом своєї освіти, — означає ризикувати проблемами з міграційною службою в подальшому.

Відсутність освіти взагалі

Найскладніша ситуація — коли немає освіти ні в Україні, ні в Німеччині. У такому разі міграційна служба вимагає підтвердження кваліфікації для роботи за певною професією.

Для деяких напрямів є короткі шляхи: наприклад, однорічний аусбільдинг на флеге-асистента. В інших випадках, найімовірніше, доведеться проходити повноцінний аусбільдинг, щоб підтвердити наявність освіти.

Закон передбачає виняток за §19c: міграційна служба може видати параграф на основі досвіду роботи або через регіональну потребу в певній професії. Повноваження в цьому питанні у міграційної служби широкі, але вона не зобов’язана йти назустріч — рішення залишається на її розсуд.

Тим, хто вже працює за певною кваліфікацією і має якусь освіту з України, варто все одно проходити умшулінги чи вайтербільдинги та отримувати сертифікати — але ті, що справді стосуються професії й напряму роботи, а не випадкові курси. Для тих, у кого немає освіти ні в Україні, ні в Німеччині, виняток за §19c лишається можливим, але непередбачуваним варіантом. Тим, у кого є час, варто розглянути аусбільдинг — особливо молодшим заявникам.