Податкове резидентство Франції при ВНЖ «Паспорт таланту»: коли це настає і як обрати момент

Відкриття компанії та отримання ВНЖ Франції за програмою «Паспорт таланту» не робить засновника автоматично податковим резидентом Франції — цей статус визначається окремо, за трьома критеріями міжнародного права, і момент його настання в межах чотирирічного ВНЖ людина в багатьох випадках може обрати сама.

Коротко

• Реєстрація компанії та внесення 30 000 євро не роблять засновника податковим резидентом Франції автоматично.
• До отримання ВНЖ рахунок у французькому банку відкрити не можна — суму депонують через нотаріуса, а при відмові від компанії гроші повертаються.
• Без зареєстрованої компанії продовження ВНЖ за програмою «Паспорт таланту» може опинитися під питанням.
• На паспорт потрібно вийти щонайменше з 5 роками постійного проживання у Франції — цей строк не завжди збігається з моментом податкового резидентства.
• Директору-засновнику варто близько двох років не платити собі зарплату чи дивіденди, щоб не створити зайвий критерій резидентства.

Чому компанія-резидент Франції не робить резидентом вас

Компанія, зареєстрована у Франції за програмою «Паспорт таланту», сама стає французьким податковим резидентом — але на засновника-іноземця цей статус автоматично не поширюється. Факт створення юрособи та внесення депозиту у 30 000 євро не робить фізичну особу податковим резидентом сам по собі.

Це два різні статуси, які існують незалежно один від одного: адміністративний ВНЖ (право жити у Франції за візою інвестора) і податкове резидентство (обов’язок сплачувати податки як резидент) напряму не пов’язані. Можна роками тримати ВНЖ і не ставати податковим резидентом, і навпаки — за певних умов одне існує без іншого.

Можна роками тримати ВНЖ і не ставати податковим резидентом, і навпаки — за певних умов одне існує без іншого.

Для засновника це означає вибір, а не автоматичний наслідок реєстрації компанії: статус податкового резидента настає не в момент відкриття фірми, а в момент, який визначають окремі критерії резидентства.

Депонування 30 000 євро до відкриття компанії: як це влаштовано

Інвестувати 30 000 євро в компанію до її створення на практиці не вийде напряму — гроші не потраплять нікуди, поки не відкрито рахунок самої компанії. Тримати цю суму на окремому рахунку чи депонувати в нотаріуса заради економії безглуздо: ведення нульової звітності компанії коштує копійки, а депонування обійдеться дорожче за утримання самої компанії.

Підтвердити інвестицію на практиці найпростіше випискою з французького банківського рахунку на 30 000 євро на засновника — виписки з банків інших країн ЄС і Швейцарії на практиці нерідко викликають питання у префектури, хоча офіційного переліку допустимих і недопустимих банків не публікується.

Тут виникає замкнуте коло: французький банк не відкриє рахунок заявнику без ВНЖ Європи чи французького ВНЖ, а ВНЖ ще не отримано. На практиці виходом стає депонування коштів через нотаріуса — такий механізм використовується саме для подібних ситуацій.

Далі у грошей два шляхи. Якщо заявник вирішує не відкривати компанію, депонована сума повертається відправнику. Якщо компанія створюється, кошти переходять на її рахунок — інакше створити компанію неможливо.

Що буде, якщо компанію так і не відкрити

Другого варіанту по суті немає — кошти або йдуть назад тому, хто їх перевів, або потрапляють на рахунок створеної компанії. Залишити їх у нотаріуса без рішення не вийде.

Але повернення грошей не минає безслідно для ВНЖ: для продовження префектура зазвичай вимагає документи про реєстрацію компанії, і без них продовження може опинитися під питанням — конкретне рішення залежить від префектури. По суті, відмова від компанії знімає зобов’язання вносити капітал, але не знімає наслідків для статусу: програма «Паспорт таланту» розрахована саме на підприємця з діючою юрособою, і без неї підстава для продовження ВНЖ зникає.

Чи можна не поспішати ставати податковим резидентом Франції

Отримавши ВНЖ «Паспорт таланту», не обов’язково одразу ставати податковим резидентом Франції — перший рік, а то й перші два, можна залишатися осторонь цього статусу. Така відстрочка має сенс, якщо в заявника залишилися активи на продаж або доходи, які він не встиг оптимізувати до переїзду: розібратися з податками заздалегідь часто вигідніше, ніж входити в резидентство за замовчуванням.

Адміністративний ВНЖ і податкове резидентство — різні історії, не пов’язані напряму: можна легально мати посвідку на проживання і при цьому не бути податковим резидентом. З цього випливає розвилка: якщо французький паспорт не потрібен, за відсутності підстав за трьома критеріями резидентства можна залишатися на ВНЖ усі 4 роки, не стаючи податковим резидентом, і використовувати його як доступ до рахунків, брокерських систем і розблокування Euroclear — тобто як «довгий Шенген».

Якщо ж мета — саме паспорт, резидентства не уникнути, але момент його настання залишається на розсуд заявника всередині чотирирічного строку ВНЖ. На сам паспорт потрібно вийти щонайменше з 5 роками постійного й регулярного проживання у Франції за плечима — і це вузьке місце: податкове резидентство і цей строк проживання не завжди збігаються, тому відкладати перехід до резидентства варто з оглядкою на те, коли планується подавати на громадянство.

Три критерії податкового резидентства Франції

Франція визнає три основні критерії податкового резидентства — вони походять із міжнародного права, закріплені у французькому законодавстві й присутні в усіх угодах про уникнення подвійного оподаткування. Будь-який із трьох, що спрацював незалежно від бажання людини, робить її податковим резидентом автоматично.

Центр життєвих інтересів

Це найважливіший із трьох критеріїв, і визначається він не за тим, де людина заробляє гроші, а за тим, де живе її родина. Якщо дружина й діти перебувають у Франції, центр життєвих інтересів — там, навіть якщо сам заявник працює, наприклад, у Дубаї. На практиці нерідко саме факт навчання дітей у французькій державній школі протягом року стає підставою для визнання податковим резидентом — навіть якщо сам батько в країні фактично не живе.

Якщо дружина й діти перебувають у Франції, центр життєвих інтересів — там, навіть якщо сам заявник працює, наприклад, у Дубаї.

Єдине або основне житло

Другий критерій — наявність у Франції єдиного чи основного житла. Для цього людина має бути там прописана та задекларувати житло як основне для цілей оподаткування — це дає невеликі податкові пільги, зокрема при перепродажі з приростом вартості. Але якщо паралельно є прописка чи комунальні рахунки на своє ім’я в іншому місті чи країні — у Москві, Дубаї, — житло у Франції основним вважатися не може.

Центр економічних інтересів

Третій критерій — країна, де людина отримує основний дохід. Якщо вона працевлаштована і ходить на роботу у Франції, критерій виконується. Якщо ж вона туди не ходить, дохід повністю надходить з-за меж Франції, а на її території основного економічного доходу немає — під цей критерій заявник не потрапляє.

Кількість днів перебування

Міжнародне базове правило — поріг у 183 дні на рік. Але у Франції інакше: резидентом визнають того, хто провів у Франції більше днів, ніж у будь-якій іншій окремо взятій країні, навіть якщо загальна кількість днів менша за 183. Наприклад, 100 днів у Франції й по менш ніж 100 днів у двох-трьох інших країнах — цього достатньо. Саме тому не працює зв’язка з кіпрським резидентством: на Кіпрі визнають резидентом після 60 днів, але якщо у Франції прожито 61 день і більше ніде цей поріг не перевищено, резидентом визнають за французькими правилами.

Цей критерій — найслабший і найважче доказовий. Щоб його застосувати, потрібно довести, що людина була саме у Франції, а не в іншій країні ЄС: відстежити платежі банківськими картками, запитати дані в мобільних операторів. Для отримання персональних даних потрібне рішення прокурора, тому технічно це складно, але не неможливо — подібні випадки фіксували, наприклад, в Іспанії, де місцезнаходження встановлювали за витратами банківської картки.

Директор без зарплати: як не створити собі зайвий критерій резидентства

Засновник компанії має право сам стати її директором — закон цього не забороняє. Але в такого рішення є альтернатива: найняти директором людину з правом на роботу у Франції — це не обов’язково громадянин Франції, підходять і громадяни ЄС, і власники ВНЖ з дозволом на роботу. Якщо є перевірена, довірена людина на цю роль — це хороше рішення: воно коштує додаткових грошей, зате знімає ризик того, що засновника визнають таким, що активно працює на території Франції.

Наймати на цю посаду випадкову людину ризиковано: у директора буде доступ до банківських рахунків компанії. На практиці вже був випадок, коли найнятий таким чином француз зник разом із 60 000.

На практиці вже був випадок, коли найнятий таким чином француз зник разом із 60 000

Тому, якщо директором залишається сам засновник, ключова умова — працювати без зарплати. Податкові правила Франції влаштовані не навколо формального працевлаштування, а навколо того, чи отримує людина економічний дохід на французькій території. Звідси випливає вимога: перший час не платити собі від компанії ні зарплату, ні дивіденди.

Директором без зарплати можна залишатися приблизно два роки — принаймні такий строк називають на практиці, далі питання потрібно обговорювати з бухгалтерами, як на це подивиться податкова. Пояснення такому режиму просте: бізнес ще розвивається і фінансується за рахунок власних коштів засновника, за моделлю бутстрапінгу, як у класичного стартапу — хоча формально компанія стартапом не є.

Доходи у Франції та за її межами: як це виглядає на практиці

Доходи, отримані й задекларовані на території Франції, оподатковуються французьким податком — це пряме наслідок базової вимоги префектури щодо доходу не нижче SMIC. Пасивні доходи з-за кордону трактуються інакше: якщо заявник туди не їздить і не працює фізично, а всі розпорядження щодо купівлі-продажу акцій подаються з Франції, основним місцем роботи, як і раніше, вважається Франція. Такі доходи декларуються разом із французькими і збільшують сукупні податкові надходження до бюджету країни — саме тому, на думку консультанта, приводу для претензій з боку податкової тут немає.

«Довгий Шенген» як альтернатива податковому резидентству

Адміністративний ВНЖ і податкове резидентство — не пов’язані напряму історії: отримавши ВНЖ «Паспорт таланту», можна залишатися на ньому всі чотири роки, так і не ставши податковим резидентом Франції. Такий статус називають «довгим Шенгеном» — він дає підстави перебувати в країні, але не прив’язує до французької податкової системи.

Цей варіант підходить, коли головне завдання — не переїзд заради декларування доходів у Франції, а доступ до фінансової інфраструктури: розблокувати активи, отримати доступ до банківської та брокерської системи, брати участь в інвестиційних угодах. Та сама логіка застосовна до розблокування коштів в Euroclear і до доступу до рахунків, заблокованих з інших підстав.

Навчання дітей у французькій школі при такому виборі потребує обережності: це один із критеріїв, за яким резидентство може бути визнане примусово, а не за заявою самого власника ВНЖ. Якщо мета — залишитися на «довгому Шенгені», наявність у родини дітей, які підуть до місцевої школи, варто враховувати заздалегідь, а не постфактум.

Часті питання

Чи можуть чоловік/дружина або діти залишитися податковими резидентами Франції, якщо сам засновник ним не став

Прямо такий випадок не розбирається, але з логіки критерію «центр життєвих інтересів» випливає зворотне: якщо родина живе у Франції, саме це робить резидентом самого заявника, навіть якщо він працює за кордоном. Розділити родину на резидента й нерезидента формально можливо, але тоді втрачається сенс відкладати резидентство засновника, раз його родина вже створює цей критерій.

Що буде з директором без зарплати, якщо компанія все ж почне приносити прибуток

Режим директора без зарплати розрахований на період, поки бізнес фінансується власними коштами засновника за моделлю бутстрапінгу. Щойно з’являється прибуток і постає питання про виплати, рішення потрібно обговорювати окремо з бухгалтером — універсального правила на цей випадок немає, і далі двох років без зарплати такий режим на практиці не розглядають.

Чи можна найняти директором родича або знайомого, щоб не ризикувати грошима компанії

Формальних обмежень на це немає — директором може стати громадянин ЄС або власник ВНЖ з правом на роботу у Франції. Але ключовий ризик не в громадянстві, а в довірі: у директора є доступ до банківських рахунків компанії, і випадок, коли найнята людина зникла з грошима, показує, що цю роль варто довіряти лише перевіреній людині, а не формально придатній за документами.

Що вважається центром життєвих інтересів, якщо родина живе на дві країни

Визначальним вважається не місце заробітку, а місце, де фактично перебуває родина — дружина й діти. Якщо родина поділена між країнами приблизно порівну, критерій стає менш однозначним, але наявність у Франції хоча б однієї стійкої ознаки, наприклад навчання дітей у державній школі протягом року, вже може стати підставою для визнання резидентом.