Українських біженців у Європі утискають способами, які не застосовують до біженців з інших країн. Для них створюють окремі правила та перепони, зокрема відправку чоловіків назад на війну, — тому що європейці бачать, що українці менш організовані та не вимагають своїх прав.

Дискримінація лише за національністю

Не існує прецедентів, коли європейські країни створювали б спеціальні обмеження для турків, курдів, сирійців, афганців чи африканців. Для українців же запроваджено окремі закони та правила. Найочевидніше — відправка українських біженців чоловічої статі назад в Україну на війну. Такого, щоб держава відправляла представників якоїсь однієї національності або чоловіків конкретної групи назад у країну, чи ставила їм палиці в колеса, раніше не було.

Чому це відбувається: роль консолідації

Біженці з інших країн демонструють згуртованість. Вони виходять на вулиці тисячами з прапорами, скандують гасла, організовують протести та страйки. Це показує державі, що вони готові діяти разом і вимагати своїх прав. На відміну від них українці не виходять на масові демонстрації і не організовують страйки.

У чатах інших біженців панує лише підтримка і взаємодопомога. Якщо держава бачить, що біженці готові допомагати одне одному і вимагати свого, вона розуміє, що вони реально можуть тиснути на неї і вийти на вулиці. Українці ж, за спостереженнями, терплять — це видно в їхніх соцмережах.

Внутрішні поділи українців

На п’ятий рік війни люди досі конфліктують через мову, музику та політичні погляди. Ці розбіжності послаблюють позицію українців перед обличчям дискримінаційних заходів. Біженці з інших країн досягли того, що дехто отримував паспорти за три роки завдяки своїй організованості та єдності.

Потреба у змінах

Українцям потрібно забути про внутрішні суперечності, бути більш згуртованими і максимально об’єднуватися, щоб відстоювати свої права. Приклад інших біженців показує, що організованість і єдність — це те, що змушує державу зважати на них і скасовувати дискримінаційні заходи.