Життя українських біженців у Чехії: історія родини з Луганська на чеському реаліті-шоу

Життя українських біженців у Чехії — це багаторічний шлях адаптації, який для родини з Луганська почався ще у 2014 році, а сьогодні поєднує роботу, навчання дітей у чеському садочку, участь у місцевому реаліті-шоу та вивчення чеської мови.

Коротко

• Родина отримала лише тиждень на підготовку до зйомок і провела десять днів без телефону та інтернету.
• З 2014 року родина з Луганська пережила 11 переїздів і три місяці без звʼязку в Алчевську.
• У Чехії родина чотири роки вчить чеську мову, а практикувати українську фактично немає з ким.
• Донька в садочку вже говорить чеською краще за дорослих членів родини — для неї це перша мова.
• Учасниця свідомо відмовилася показувати себе «нещасною біженкою», обравши образ людини, яка просто працює і живе далі.

Як українці потрапляють на чеське реаліті-шоу «Обмін дружинами»

Координатор мовчав рік, а потім подзвонив і повідомив: знімання почнеться через тиждень. Учасниця йшла з роботи, ще не знаючи, що ввечері отримає цей дзвінок, — а вже за сім днів мала зʼявитися на майданчику. Перед виїздом вона обрала родину сама, відмовившись від варіанту з надмірним вживанням алкоголю: хотілося побачити чеські традиції й провести час із гарними людьми, а не пережити ще один негативний досвід після всього, що вже сталося за останній час.

Координатор мовчав рік, а потім подзвонив і повідомив: знімання почнеться через тиждень.

Під час зйомок учасниця десять днів не чула голосу чоловіка й дитини і не мала доступу до інтернету. З собою вона взяла звичайний зошит, бо заздалегідь знала, що залишиться без телефону і звʼязку. У цей же період вона навчалася в автошколі, і до іспиту на водійські права їй залишався один місяць підготовки. Ноутбук їй давали лише кілька разів по три дні — і то не для вільного користування, а під наглядом і з доступом тільки до сайту з тестовими питаннями для іспиту.

Займатися повноцінно в таких умовах не вдавалося: концентрація не йшла, тож частину часу вона просто гортала книжку. У той-таки зошит вона встигла записати українські рецепти — про запас, бо навіть удома готує, підглядаючи в записи.

Історія переселення родини з Луганська: від 2014 року до Чехії

«Ми з 14-го року не живемо нормально. Ми з Луганська», — так пояснює учасниця, чому родина погодилася на участь у проекті. До 2014 року вона навчалася в університеті, який сама називає класним, — саме туди вступила після школи. Війна перервала навчання, і родині довелося вирішувати, що робити далі: переїжджати до Дніпра й там продовжувати здобувати освіту.

«Ми з 14-го року не живемо нормально. Ми з Луганська»

Далі переїзди повторювалися: то в одному місці, то в іншому, з приймання в приймання, поки не знайшлося постійне пристановище. За словами учасниці, загалом родина переїжджала 11 разів.

Обстріли зачепили і сам Луганськ, і район, де жила родина, — Волчанськ, ще в 2014 році. Учасниця каже, що відчула це ще дитиною, хоча про ці події тоді мало хто знав за межами регіону. Окремо вона згадує три місяці, проведені в Алчевську без зв’язку із зовнішнім світом, — місто було повністю відрізане від решти країни. Про такі подробиці, за її словами, ніхто й не здогадувався, і саме тому історія родини викликала подив в учасників чеського проекту, які взагалі не знали, коли почалася війна на Донбасі.

Мовне питання: від російської в Луганську до чеської в Чехії

Родина з Луганська завжди спілкувалася російською — це рідна мова побуту, якою розмовляли вдома й у місті. Але навчання, за словами учасниці, проходило українською: вона любила українську мову й пісні, носила вишиванки та традиційний одяг.

У Чехії ситуація змінилася знову: сім’я вже чотири роки вчить чеську мову. На практику української мови часу й приводу не лишається — за словами респондентки, спілкуватися українською їй просто немає з ким: додому їхати нема куди, дому в звичному розумінні більше не існує.

Мовна траєкторія родини вийшла нелінійною: російська як мова дитинства, українська як мова навчання й символів ідентичності — вишиванки, пісні, — і чеська як мова нового життя, яку доводиться вчити з нуля вже дорослими людьми.

Як родина адаптувалася до життя в Чехії сьогодні

Сьогодні учасниця працює в школі — цим вона задоволена й каже про це прямо, без нарікань на обставини. Донька ходить у садочок, і, за словами матері, дитина вже краще знає чеську мову, ніж усі дорослі члени родини: для неї ця мова стала першою, природною.

Учасниця свідомо відмовилася від ролі «нещасної біженки», коли вчителька в школі розпитувала про війну та Україну: вона не хотіла розповідати, «яка вона нещасна», а хотіла показати, що родина продовжує жити й працювати.

Побутовий устрій родини теж стає аргументом проти стереотипів: за словами учасниці, ніхто в сім’ї не зловживає алкоголем і не курить. Господарство ділиться порівну — чоловік готує їжу, прибирає в домі й бере на себе значну частину побутових турбот. Єдине, до чого, за її словами, могли причепитися глядачі шоу, — це саме те, що чоловік «тягне дім» на собі, тобто виконує традиційно «жіночі» обов’язки.

Єдине, до чого, за її словами, могли причепитися глядачі шоу, — це саме те, що чоловік «тягне дім» на собі

Часті питання

Чи можна відмовитися від участі в реаліті-шоу після того, як координатор уже підтвердив дату зйомок

У матеріалі йдеться про те, що учасниця сама обирала родину напередодні виїзду й відмовилася від варіанту з надмірним вживанням алкоголю — тобто певний вибір і право відмови на етапі підготовки в неї були. Але після підтвердження дати й погодження умов зйомки почалися вже за тиждень, без можливості довго змінювати рішення. Це означає, що ключові рішення варто ухвалювати саме на етапі, коли пропонують родину, а не пізніше.

Що відбувається з дитиною учасниці, поки батьки на зйомках чи на роботі, і чи впливає це на її мовний розвиток

У родині донька ходить у садочок і саме там, серед однолітків і виховательок, освоює чеську мову швидше за дорослих — для неї ця мова стала першою й природною. Це типова ситуація для дітей мігрантів: садочок чи школа занурюють у мову щодня, тоді як дорослі вчать її окремими заняттями. Тому різницю в рівні між дитиною і батьками не варто сприймати як показник того, що дорослі вчаться погано.

Чи можна повернутися в Україну, якщо звідти виїхала ціла родина з дитиною

У випадку цієї родини повернення ускладнене тим, що дому в звичному розумінні більше не існує: рідне місто пройшло через обстріли й переїзди, а зв’язків, куди повертатися, не залишилося. Це не універсальне правило для всіх переселенців, а конкретна ситуація родини з Луганська. Рішення про повернення завжди залежить від того, чи збереглося житло і чи є куди й до кого їхати.

Чи впливає тривале проживання за кордоном без практики української мови на її знання

У родини склалася ситуація, коли російська лишилася мовою дитинства, українська — мовою навчання, а чеську доводиться вчити з нуля вже дорослими; практикувати українську немає з ким. Це означає, що мова, яку не використовують у побуті щодня, поступово відходить на другий план, навіть якщо людина її добре знає. Для родини це виявилося природним наслідком переїзду, а не свідомим вибором.

Скільки часу зазвичай займає адаптація до нової країни для родини з дітьми

У цієї родини процес зайняв кілька років: чеську мову вони вивчають уже чотири роки, а до цього пройшли через 11 переїздів усередині України та Європи. Швидкість адаптації залежить від того, з якого стану людина починає — родина мала за плечима роки нестабільності ще до виїзду з України. Тому орієнтуватися варто не на середні строки, а на власний темп освоєння мови й побуту.