Так: з початку 2026 року ICE отримує дані пасажирів внутрішніх рейсів через програму Secure Flight і може затримати власника грін-карти в аеропорту, якщо в базі даних знаходять чинний наказ про депортацію, ордер або інші проблеми в його справі.

Коротко

  • ICE звіряє дані пасажирів TSA (Secure Flight) з базами за наказами про депортацію, ордерами та записами про шахрайство USCIS.
  • З початку 2026 року посилені перевірки тривають щонайменше у 15 великих аеропортах і призвели до кількох сотень арештів.
  • У межах 100 миль від кордону, зокрема в зонах навколо багатьох аеропортів, ICE може заарештувати власника грін-карти без ордера.
  • Власник грін-карти зобов’язаний носити карту при собі — федеральний закон, якого тепер почали дотримуватись на практиці.
  • Під час затримання не можна підписувати форму I-47 про відмову від грін-карти й будь-які інші документи без адвоката.

Як ICE отримує дані пасажирів через TSA і програму Secure Flight

Під час бронювання внутрішнього рейсу дані пасажира TSA збирає через програму Secure Flight — систему, спершу створену для перевірки за списками безпеки й чинну вже понад п’ятнадцять років; самі перевірки при цьому стали помітно суворішими саме у 2026 році. За повідомленнями ЗМІ, ці самі дані у 2026 році почали використовувати й для звірки з базами ICE, хоча офіційного опису такої функції на сайті TSA немає. Отримавши список пасажирів рейсу, ICE звіряє його з власною базою даних: агентство шукає збіги за остаточними наказами про депортацію, ордерами на арешт і записами про шахрайство з USCIS, а також використовує дані, що надходять від інших відомств, залучених до імміграційного процесу конкретної людини.

Саме ця звірка пояснює, чому агенти ICE почали з’являтися в аеропортах і розмовляти з пасажирами ще до посадки на внутрішній рейс — авіаквиток із Сан-Дієго до Маямі чи з Нью-Йорка до Фінікса формально нічим не відрізняється від міжнародного у сенсі передавання даних TSA. Власник грін-карти не застрахований від такої перевірки: система реагує не на статус пасажира, а на збіги в базах, тож потрапити до списку можуть і легальні постійні резиденти, якщо в їхній справі є один із згаданих пунктів.

Власник грін-карти не застрахований від такої перевірки: система реагує не на статус пасажира, а на збіги в базах, тож потрапити до списку можуть і легальні постійні резиденти, якщо в їхній справі є один із згаданих пунктів.

Масштаб перевірок: скільки аеропортів і арештів зафіксовано

З початку 2026 року, за повідомленнями ЗМІ, такі перехресні перевірки вже призвели до кількох сотень арештів — офіційної статистики за цим каналом поки не публікували. За тими самими даними, посилені перевірки фіксують щонайменше у 15 великих аеропортах країни.

Ці самі аеропорти однаково суворо перевіряють як міжнародні, так і внутрішні рейси: поділу на «безпечніші» й «ризикованіші» напрямки всередині країни не відбувається.

Масштаб перевірок

З початку 2026 року перехресні перевірки даних пасажирів призвели до кількох сотень арештів щонайменше у 15 великих аеропортах — міжнародні й внутрішні рейси перевіряють однаково суворо.

Зона 100 миль від кордону: чому арешт можливий без ордера

Прикордонна служба та агенти ICE мають право заарештувати власника грін-карти в межах 100 миль від кордону без ордера — та сама логіка, що застосовується до CBP, поширюється на border patrol та ICE. Під це правило підпадає не лише сухопутний кордон: у цю зону потрапляють території навколо багатьох великих аеропортів, зокрема й ті, де вже посилено перевірки внутрішніх рейсів.

Вибір пункту призначення не захищає від ризику. Напрямок на кшталт Сан-Дієго чи Лос-Анджелеса не знімає проблему, якщо у пасажира є підстави для уваги з боку ICE, — саме перебування у прикордонній зоні вже створює умови для арешту без окремого ордера.

Вибір пункту призначення не захищає від ризику.

Зона 100 миль

У межах 100 миль від кордону, зокрема на територіях навколо багатьох великих аеропортів, ICE і border patrol можуть заарештувати власника грін-карти без ордера.

Шість категорій ризику для власників грін-карти

Перша й найризикованіша категорія — чинний або остаточний наказ про депортацію, винесений імміграційним суддею (c13). Сюди ж належить ситуація, коли рішення про депортацію винесено заочно: людина не з’явилася на слухання, бо не знала про нього (c13). ICE має право затримати такого власника грін-карти в аеропорту, на контрольно-пропускному пункті або на залізничній станції — але лише на підставі власного адміністративного ордера (Form I-200 або Form I-205) і за наявності обґрунтованої підозри (c14). Сама грін-карта в гаманці не скасовує раніше винесений наказ про депортацію — багато власників дізнаються про нього лише на контролі (c16). Перевірити, чи є такий наказ, можна онлайн через систему EOIR — це доступно навіть тим, у кого на руках чинна грін-карта (c15).

Друга категорія — непогашені ордери: кримінальні, імміграційні або пов’язані з несплаченими штрафами (c17). За повідомленнями ЗМІ, такі ордери можуть виринути в базі ICE під час внутрішнього перельоту чи проходження контрольного пункту незалежно від їхнього походження, хоча офіційного опису цієї функції Secure Flight не публікували.

Третя категорія — кримінальні судимості. До депортації можуть призвести наркозлочини, включно з давніми епізодами зберігання марихуани, злочини, пов’язані з посяганням на моральність, крадіжки та шахрайство (c18, c19). До цього ж переліку входять домашнє насильство, тяжкі напади та злочини із застосуванням зброї — причому судимості, які були анульовані, пом’якшені чи засекречені, все одно можуть виринути в базі даних ICE (c20).

Четверта категорія — незавершені кримінальні справи або нещодавні арешти: затримати можуть і за відсутності обвинувального вироку, якщо обвинувачення ще розглядається (c21, c23).

П’ята категорія — відсутність при собі фізичної грін-карти або карта з простроченим терміном дії. Федеральний закон зобов’язує кожного власника грін-карти від 18 років носити карту при собі (c22, c24). Раніше цю вимогу практично не застосовували, але тепер її почали дотримуватись: людей затримують і опитують саме через відсутність карти на руках (c25).

Шоста категорія — часті поїздки через зони з високою концентрацією контрольних пунктів. Якщо власника грін-карти вже одного разу затримували, повторні перевірки під час пред’явлення карти стають імовірнішими (c26). Також фіксували випадки, коли людей позначали як підозрілих і опитували лише через часте перетинання кордонів штатів (c27).

Карта має бути при собі

Федеральний закон зобов’язує власників грін-карти від 18 років носити карту при собі. Раніше це майже не перевіряли, тепер за відсутність карти затримують і опитують.

Хто залишається в групі низького ризику і як підготуватися до поїздки

Власник грін-карти без судимостей, судових приписів і проблем зі статусом належить до групи низького ризику й може вільно літати як усередині США, так і за кордон (c28, c29, c39). Такому заявнику не потрібно змінювати плани на поїздку чи готувати додаткові документи понад звичайні.

Навіть за чистої біографії перед поїздкою варто підготувати кілька речей:

  • носити при собі фізичну грін-карту — це основний документ, який запитають під час перевірки (c30);
  • зробити резервне фото карти на телефоні на випадок, якщо фізичний документ недоступний (c30);
  • тримати в гаманці номер телефону адвоката на папері — на випадок ускладнень у дорозі (c31);
  • повідомити родича про поїздку, навіть якщо це переліт до іншого штату чи міста (c32);
  • перевірити термін дії грін-карти — її приймають як посвідчення особи разом із паспортом, але лише поки вона чинна (c33).

Ці кроки не замінюють перевірку власної ситуації: якщо за власником карти числяться проблеми з перелічених вище категорій ризику, розумно уточнити свій статус до купівлі квитка.

Власник грін-карти спокійно розмовляє з агентом, тримаючи картку з номером адвоката

Що підготувати до поїздки навіть за чистої біографії

Що робити, якщо ICE все ж затримав власника грін-карти

  1. Зберігайте спокій і заявіть про статус. Скажіть прямо: «Я власник грін-карти і хочу говорити зі своїм адвокатом» (c34).
  2. Не підписуйте форму I-47 про відмову від грін-карти, навіть якщо її пропонують підписати в обмін на негайне звільнення. Відмова від грін-карти має бути добровільною, і підписувати цей документ заради того, щоб вас відпустили, не слід (c35).
  3. Не підписуйте взагалі жодних документів без адвоката — це стосується і ситуації, коли затримання відбулося не в аеропорту, а, наприклад, на блокпосту під час виїзду на автомагістраль (c37, c38).
  4. Вимагайте слухання перед імміграційним суддею. Наявність грін-карти дає право на таку процедуру, і в більшості випадків депортація без неї не проводиться (c36).

«Я власник грін-карти і хочу говорити зі своїм адвокатом»

Ця послідовність дій однакова незалежно від місця затримання — в аеропорту, на трасі I-5 у Каліфорнії чи на іншому контрольно-пропускному пункті (c37).

Що не можна підписувати

Не підписуйте форму I-47 про відмову від грін-карти й взагалі жодних документів без адвоката, навіть якщо це обіцяють в обмін на негайне звільнення.

Часті питання

Що буде, якщо у власника грін-карти немає при собі фізичної карти в момент перевірки на контрольному пункті?

Раніше цю вимогу майже не застосовували, але тепер її почали дотримуватись на практиці: людей затримують і опитують саме через відсутність карти на руках. Федеральний закон зобов’язує кожного власника грін-карти від 18 років носити карту при собі — відсутність карти сама собою стає приводом для уваги з боку агентів.

Як швидко можна знайти адвоката, якщо затримання сталося раптово, а номера під рукою немає?

Саме тому до підготовки поїздки входить правило тримати номер телефону адвоката записаним на папері в гаманці — на випадок ускладнень у дорозі, коли телефон може бути недоступний або вилучений.