Форму I-130 петиціонер — громадянин США або власник грін-карти — заповнює онлайн у особистому акаунті на сайті USCIS самостійно, послідовно проходячи розділи про себе, бенефіціара, шлюб і докази стосунків, після чого сплачує мито й отримує номер кейса.

Коротко

  • Форму I-130 подає лише петиціонер — громадянин США або власник грін-карти, бенефіціар сам за себе подати її не може
  • Middle name — це не по батькові: поле лишають порожнім, якщо в паспорті вказано одне ім’я
  • Вибір між Adjustment of Status і консульською обробкою — ключова розвилка, помилка виправляється через форму I-824 довго й із витратами
  • Пакет доказів шлюбу — найважливіша частина петиції: офіцер судить про стосунки лише за документами
  • Петицію можна не відправляти одразу після заповнення — незавершені форми зберігаються в розділі drafts

Реєстрація акаунта на сайті USCIS і вибір типу профілю

Для подання форми I-130 потрібен профіль на сайті USCIS — новий або вже наявний. Якщо профілю немає, на сторінці реєстрації натискають Create an account і вводять електронну адресу, на яку приходить лист із підтвердженням реєстрації.

Після підтвердження email система просить придумати пароль: він має бути не менше восьми символів і містити хоча б одну велику літеру, одну малу літеру й один спеціальний символ. Email потрібно ввести повторно для підтвердження, після чого система пропонує обрати метод верифікації входу — додаток-автентифікатор, SMS на телефон або електронну пошту. При виборі email на нього щоразу при вході надходитиме одноразовий код для підтвердження.

Система також видає backup code — його варто зберегти або роздрукувати, щоб відновити доступ до акаунта в разі його втрати. Додатково потрібно відповісти на 5 запитань безпеки — відповіді на них теж рекомендується зберегти.

Який тип акаунта обрати

На етапі вибору типу профілю важливо перевірити, під яким акаунтом відбувається заповнення. Форму I-130 подає лише петиціонер — громадянин США або власник грін-карти. Бенефіціар, який очікує на візу за кордоном, подати цю форму сам за себе не може.

Якщо переплутати акаунти на цьому кроці, імміграційна служба відхилить подану справу. Типи профілю розділені за ролями:

Якщо переплутати акаунти на цьому кроці, імміграційна служба відхилить подану справу.

  • аплікант або петиціонер — перший пункт, акаунт для індивідуального використання;
  • легальний представник, юрист або адвокат — відповідний пункт для представника;
  • організація, компанія або агент — третій пункт.

Для подання петиції від імені петиціонера обирають перший пункт.

Реєстрація акаунта на сайті USCIS

Послідовність кроків від створення профілю до збереження кодів відновлення.

  1. Створити акаунт і підтвердити email
  2. Придумати пароль (від 8 символів, літери й спецсимвол)
  3. Обрати метод верифікації входудодаток, SMS або email
  4. Зберегти backup codeдля відновлення доступу
  5. Відповісти на 5 запитань безпеки
  6. Обрати тип профілюпетиціонер, представник або організація
Не той акаунт

Форму I-130 може подати лише петиціонер. Якщо зайти не під тією роллю під час реєстрації, імміграційна служба відхилить справу.

Вибір форми I-130 і категорії родича

Після створення акаунта на сайті USCIS відкривається перелік доступних форм — із нього обирають петицію I-130 і натискають Continue. Система пропонує два способи заповнення: онлайн або у форматі PDF. PDF-подання приймають не всюди: перед тим як обрати цей варіант, потрібно звіритися з місцевими правилами приймання — паперову форму дозволяють не для всіх громадян і не в усіх випадках.

На наступному екрані показано інформацію про петицію: хто має право її подати та які категорії родичів до неї входять. Форма I-130 охоплює чоловіка або дружину, неодружених дітей до 21 року, неодружених дітей 21 року й старше, дітей інших категорій, братів, сестер і батьків. Там же можна ознайомитися з орієнтовним переліком документів та оплатою, після чого натискають Next, а потім Start, щоб перейти до заповнення петиції.

Дані петиціонера: ім’я, middle name, адреси та робота

Блок починається з питання, чи допомагає хтось у заповненні петиції: якщо так, обирають Yes і вказують дані цієї людини, якщо ні — No і переходять далі.

Далі вносять ім’я, прізвище та middle name петиціонера. Middle name — це не по батькові, а друге ім’я, і саме тут найчастіше помиляються носії пострадянських паспортів: по батькові й американське middle name — різні поняття, які не можна плутати. Якщо в закордонному паспорті в графі First name вказано лише одне ім’я, поле middle name лишають повністю порожнім — перекладати й вписувати туди по батькові не потрібно, американські системи його не розпізнають. Якщо ж у First name в паспорті стоять два імені, друге переносять саме в middle name.

Наступне питання — чи були в петиціонера інші імена або прізвища після народження. Якщо були, відповідають Yes і перелічують їх; якщо ні — No. Далі вказують контактний номер телефону: можна лишити той самий, що використовувався під час реєстрації, або вписати інший. Електронну пошту система зазвичай підтягує автоматично з акаунта, на який реєструвався профіль, але її можна змінити.

Адресу проживання вносять частинами: номер будинку й назву вулиці, за наявності — номер квартири, потім місто, штат і поштовий індекс. Якщо адреса реєстрації або поштова адреса відрізняється від адреси проживання, її вказують окремим кроком; якщо ні — відповідають No.

Окремий блок — усі попередні адреси проживання петиціонера за останні 5 років: для кожної вказують номер і назву вулиці, місто, штат, ZIP-код, а також дати проживання за цією адресою — місяць, день і рік. Якщо за цей період було більше однієї попередньої адреси, додають кожну з них.

Після адрес система запитує стать, етнічну належність, расу, зріст, вагу, колір очей і колір волосся.

Далі заповнюють місця роботи за останні 5 років: компанія, країна, вулиця, місто, штат, ZIP-код, посада та дати роботи. Якщо петиціонер продовжує працювати в компанії на момент подання, ставлять позначку про це. За наявності інших роботодавців за той самий період кожного додають через Add Employment. Якщо в цей період роботи не було, вказують Unemployed, а сам період безробіття вносять окремо з датами початку й завершення — без прогалин у часі.

Middle name — не по батькові

Якщо в паспорті в First name вказано одне ім’я, поле middle name лишають порожнім. По батькові туди вписувати не потрібно — американські системи його не розпізнають.

Статус петиціонера, громадянство та сімейний стан

Далі вказують статус у США — громадянин чи власник грін-карти. Слідом іде питання, чи отримано статус резидента через усиновлення: його ставлять лише тим, хто відзначив green card holder, а петиціонери-громадяни відповідають No.

Якщо петиціонер — власник грін-карти, потрібно вказати A-number (номер іноземця): він надрукований на самій грін-карті. У громадянина такого номера немає, і в цьому полі ставлять No. Наступний пункт — номер акаунта USCIS: його можна вказати, якщо він уже існує, або обрати No — тоді система сама підтягне номер після подання петиції, оскільки він формується лише коли форму відправлено з цього профілю.

Далі вносять Social Security Number, дату народження петиціонера, країну та місто народження. Окреме питання — як отримано громадянство: від народження, через натуралізацію чи через батьків. При натуралізації потрібно відзначити Yes і додати номер сертифіката натуралізації, місце та дату його видачі; якщо громадянство отримано від народження, цей блок пропускають відповіддю No.

У розділі сімейного стану обирають Married і вказують кількість шлюбів — для першого й єдиного шлюбу ставлять 1, за наявності попередніх шлюбів вписують їхню кількість. Далі вносять прізвище та ім’я чоловіка або дружини, дату й місце укладення шлюбу. Якщо шлюб завершено, вказують дату його завершення; для чинного шлюбу це поле лишається порожнім.

Якщо попередні шлюби були, для кожного окремо вносять прізвище та ім’я колишнього подружжя і дату завершення шлюбу. Після цього заповнюють дані про батьків петиціонера: прізвище, ім’я та, якщо є, middle name, дату народження, стать, країну народження, місто й країну проживання — спочатку для одного з батьків, потім для другого.

Різниця між First name і Middle name в закордонному паспорті та формі I-130 для подання

Дані бенефіціара: категорія, адреси та поїздки до США

Бенефіціар — родич, на якого подається петиція: чоловік або дружина, батьки, брат, сестра, дитина. Якщо обрано чоловіка або дружину, система вимагає додатково заповнити форму I-130A — її завантажують за посиланням на сайті USCIS у форматі PDF і заповнюють окремо. Також потрібно відповісти, чи подавав хтось іще петицію за петиціонера раніше — варіант Yes, No або Don’t know.

Для бенефіціара вказують, чи були в нього інші імена або прізвища при народженні — наприклад, дівоче прізвище до попереднього шлюбу. Далі вносять контактні дані: номер телефону (за наявності — другий), а якщо додаткового номера немає — електронну адресу.

Адреси бенефіціара

Форма послідовно запитує кілька різних адрес, і їх легко переплутати:

  • адреса поточного проживання — номер будинку, вулиця, квартира (якщо є), місто, область або провінція;
  • адреса, де бенефіціар проживатиме в США — якщо він уже перебуває в США, у першому рядку вказують «same»; якщо проживає за її межами — вписують майбутню адресу;
  • остання адреса за межами США — тут може повторюватися поточна адреса, якщо бенефіціар перебуває за межами США постійно;
  • адреса спільного проживання з петиціонером — останнє місце, де вони жили разом, із датами проживання; якщо спільного проживання не було, у формі так і вказують, що його не було.

Далі вносять A-number (реєстраційний номер іноземця) — він є, наприклад, у тих, хто раніше перебував у США за програмою U4U; номер окремого акаунта бенефіціара в USCIS, якщо він існує; дату народження, країну народження, місто й стать.

Поїздки до США та форма I-94

Окреме питання — чи був бенефіціар раніше в США. Якщо так, вказують Yes і номер паспорта, за яким він подорожував; номер Travel Document у цьому полі не потрібен, якщо є закордонний паспорт — вказується лише його номер, країна видачі й дата закінчення терміну дії. Окремо відзначають, чи брав бенефіціар раніше участь у якомусь імміграційному процесі.

Інформацію про саму поїздку до США беруть із форми I-94: спочатку обирають Class of Admission — категорію, за якою було дозволено в’їзд (наприклад, туристична віза), потім вписують номер форми I-94, дату в’їзду до США і дозволену дату виїзду — усі ці дані вказані в самій формі I-94.

Далі заповнюють відомості про роботу бенефіціара — назву компанії, адресу (країна, вулиця, місто, область, індекс) і дату початку роботи, а також інформацію про сімейний стан: кількість шлюбів, дані про нинішнього чоловіка чи дружину та дату укладення шлюбу, країну, місто й область реєстрації шлюбу. Якщо шлюбів було кілька, окремо вказують ім’я подружжя з попереднього шлюбу та дату його завершення.

У розділі про родину бенефіціара вносять дані про чоловіка або дружину — ім’я, прізвище, ступінь спорідненості (spouse), дату й країну народження, а також про дітей — ступінь спорідненості (child), дату й країну народження кожної дитини.

Adjustment of Status чи консульська обробка: як обрати офіс

Далі у формі потрібно обрати стратегію: родич змінюватиме статус, уже перебуваючи в США (Adjustment of Status), чи дочекається схвалення у своїй країні й пройде через консульство. Це головна розвилка всієї петиції, і помилка тут дорого коштує — справа піде не в той офіс.

Це головна розвилка всієї петиції, і помилка тут дорого коштує — справа піде не в той офіс.

Якщо бенефіціар уже перебуває в США й подається на зміну статусу всередині країни, вказують місто й штат офісу USCIS, де він планує подаватися. Якщо бенефіціар перебуває за межами США, замість офісу USCIS вписують консульство або посольство, де він проходитиме співбесіду й отримуватиме візу.

Вибір неправильного офісу чи посольства — не описка, яку легко виправити. Виправлення через окрему форму I-824 може зайняти тривалий час і вимагатиме додаткових витрат. Тому цей пункт варто перевірити двічі до відправлення.

Після вибору офісу форма запитує, чи подавалися раніше петиції на цього бенефіціара або на іншого іноземця — відповідають Yes або No залежно від ситуації. Якщо одночасно з цією петицією подається ще одна — на іншого родича, — її теж потрібно вказати в цьому розділі.

Заповнення розділу про бенефіціара петиції та його попередні поїздки до США
Неправильний офіс

Вибір не того офісу USCIS або консульства — не описка. Виправлення через форму I-824 займе час і вимагатиме додаткових витрат.

Які документи додати: докази шлюбу та особи

Завантаження документів починається з підтвердження громадянства США — наприклад, паспорта громадянина США, — а потім свідоцтва про шлюб. Якщо в петиціонера чи бенефіціара був попередній шлюб, потрібно окремо завантажити докази того, що він завершений: свідоцтво про розлучення, про анулювання шлюбу, про смерть подружжя або судове рішення про розлучення, якщо розлучення проходило через суд. Ці підтвердження завантажуються окремо — спочатку підтвердження розлучення петиціонера, потім бенефіціара. Документ не англійською мовою обов’язково супроводжується перекладом англійською.

Перед завантаженням документів система окремо просить вказати прізвище, ім’я та адресу бенефіціара рідною мовою — у випадку з Україною це українська. Ці дані записують на окремому аркуші й завантажують як файл у дозволеному форматі та в межах зазначеного максимального розміру.

Далі до пакета входять:

  • фото формату 2x2 — окремо петиціонера, окремо бенефіціара;
  • додаткові підтвердження шлюбу: спільні договори оренди житла, спільна власність на майно, документи про спільну адресу проживання;
  • відомості про спільних дітей, якщо подружжя проживало разом у якісь періоди;
  • affidavit — листи від батьків, друзів, братів, сестер та інших близьких, що описують знайомство й розвиток стосунків;
  • будь-які інші докази стосунків: спільні фотографії, поїздки, квитки, бронювання готелів.

Цей розділ вважається найважливішою частиною петиції про возз’єднання подружжя: офіцер USCIS не знайомий із парою особисто й судить про стосунки лише за документами, тому його завдання — переконатися, що шлюб реальний, а не оформлений заради документів. До пакета має сенс включати все, що є: спільну оренду, рахунки, квитки з поїздок, листи від друзів. Якщо випадок складний — пара мало жила разом або немає спільних дітей, — пакет документів перед відправленням варто показати імміграційному юристу.

Якщо в бенефіціара чи петиціонера змінювалося прізвище, потрібно додати документ, що підтверджує цю зміну, — окреме свідоцтво про зміну імені або те саме свідоцтво про шлюб, якщо прізвище змінилося після весілля.

Окремо завантажується заповнена форма I-130A — її можна завантажити за посиланням, заповнити й завантажити назад уже у заповненому вигляді. З останнього переліку документів беруть те, що застосовне до конкретного випадку. Якщо в заявників є результат ДНК-тесту, що підтверджує спорідненість, його можна додати. Але ДНК-тест потрібен не завжди: якщо петиціонер і бенефіціар не кровні родичі (наприклад, подружжя), достатньо звичайного аркуша з поясненням, що ДНК-тест не потрібен саме з цієї причини, — такий документ теж завантажується в систему. Наприкінці розділу є поле для будь-якої додаткової інформації, яку можна внести за бажанням.

Головна частина пакета

Офіцер USCIS не знайомий із парою особисто й судить про реальність шлюбу лише за документами — спільною орендою, рахунками, фото, листами від близьких.

Документи для пакета про возз’єднання подружжя

Перевірка, оплата та подання петиції I-130

Після заповнення всіх розділів система показує суму, яку потрібно сплатити за подання петиції, — але спочатку варто перевірити введені дані. Для цього можна завантажити чернетку у форматі PDF або натиснути Print: документ сформується в тому вигляді, в якому петицію буде подано. Цю саму чернетку зручно переглянути на екрані — пройти всі питання ще раз і звірити із завантаженими документами.

Якщо під час перевірки все правильно, натискають Next і підтверджують, що інформацію прочитано, зрозуміло й вказано правильно. Далі потрібно ознайомитися з текстом підтвердження, підписати документ і вказати прізвище та ім’я петиціонера. Після підпису система повторно показує суму до оплати.

Оплата проходить карткою. Спочатку вводять дані власника картки — прізвище, ім’я, адресу, місто, країну, провінцію та ZIP-код, — потім номер картки, термін дії та security-код. Одразу після оплати присвоюється номер кейса, за яким далі відстежують статус петиції.

Заповнену, але ще не оплачену форму не потрібно відправляти одразу: можна вийти з акаунта й повернутися пізніше. Незавершені петиції зберігаються в розділі drafts — там буде петиція I-130 із кнопкою Continue. За нею відкривається вже збережена інформація, яку можна знову перевірити, пройти всі пункти заново й потім оплатити.

Перед відправленням

Перш ніж натискати кнопку відправлення, варто ще раз пройтися по всій анкеті й перевірити кожну літеру в іменах, а також дати й адреси. Одна описка здатна затримати розгляд петиції на місяці.

Одна описка здатна затримати розгляд петиції на місяці.

Перевірка та подання петиції I-130

Що зробити перед оплатою, щоб не відправити петицію з помилкою.

  1. Завантажити або роздрукувати чернетку PDF
  2. Переглянути чернетку і звірити з документами
  3. Підтвердити, що дані правильні, і підписати
  4. Сплатити карткою
  5. Отримати номер кейсадля відстеження статусу

Практично про подачу: Віза до США на 10 років

Часті питання

Скільки часу займає розгляд петиції I-130 після подання

Точний термін розгляду петиції не вказано — після оплати присвоюється номер кейса, за яким можна відстежувати статус. Відомо лише, що помилка в даних, наприклад у виборі офісу, здатна затримати розгляд на місяці й вимагатиме подання окремої форми I-824 для виправлення.

Чи потрібен ДНК-тест для підтвердження спорідненості при подачі петиції

ДНК-тест потрібен не завжди: якщо результат тесту вже є, його можна додати до пакета документів. Але якщо петиціонер і бенефіціар не кровні родичі, а, наприклад, подружжя, замість тесту достатньо завантажити звичайний аркуш із поясненням, що тест не потрібен саме з цієї причини.