Заява глави МЗС Німеччини Йогана Вадефуля про готовність ділитися базами даних з українським ТЦК не означає примусової депортації — юридичних механізмів для цього в Європі немає. Водночас у Польщі, де фермери роками протестували проти українського зерна, іноземний капітал через підставні схеми вже контролює майже половину сільськогосподарських земель країни.

Що насправді заявила Німеччина

Глава МЗС Німеччини Йоган Вадефуль заявив, що українці призовного віку мають повернутися додому і захищати державу. Він також оголосив, що німецька влада готова допомогти українському ТЦК і поділитися базами даних — інформацією про те, хто де прописаний, хто має статус резидента за параграфом 24, хто отримує соціальну допомогу.

При цьому Німеччина вже скасувала автоматичне надання параграфа 24: тепер потрібно мати в паспорті законний виїзд з України та актуальні дані з реєстру, інакше статус просто не нададуть.

Примусово вивозити нікого не збираються — для цього немає юридичних механізмів у європейському праві. Гучні заяви політиків — це внутрішня німецька гра на публіку, особливо напередодні земельних виборів. Але без легального статусу сьогодні вижити в Німеччині і отримати параграф 24 стає значно складніше.

Скільки коштує земля в Польщі і чому фермери не можуть її купити

Польща має приблизно 14,4 млн гектарів сільськогосподарських земель — один з найбільших показників у Центральній Європі. Ціна землі за останні роки зросла втричі: якщо у 2010 році гектар коштував близько 30 000 злотих, то у 2026-му ціна підскочила до 90 000 злотих, а в західних регіонах цінники ще вищі.

Через такі ціни звичайний польський фермер уже не може дозволити собі купити землю. У 2025 році в оренду здали рекордні 65 000 га — на 50% більше, ніж роком раніше. Дрібний фермер, обтяжений боргами, не здатний ні докупити нову ділянку, ні втримати стару — йому доводиться її орендувати.

Як іноземці обходять заборону на купівлю землі

На законодавчому рівні в Польщі іноземцям заборонено купувати землю напряму — це захист національного виробника. Але великий іноземний капітал знайшов простий спосіб обійти заборону: інвестори знаходять місцевих поляків, платять їм гроші, і ті купують землю на себе, а потім фактичне володіння переходить іноземним компаніям через реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю або викуп частки в польській компанії, яка вже володіє землею. Дозволу від Міністерства внутрішніх справ Польщі для такої схеми не потрібно.

За офіційною статистикою польського профільного звіту, частка земельних і лісових ділянок, які через такі схеми перейшли до іноземців, зросла з 11% у 2015 році до 39% у 2023-му, а до 2026 року відсоток став ще вищим. Іноземці через підставні фірми контролюють уже майже половину польських земель.

Вулиця німецького міста з чергою біля офіційної установи

Хто реально скуповує польську землю

Землю сьогодні забирають три категорії покупців. Великі польські агрохолдинги просто поглинають ринок: кількість господарств площею понад 100 га зросла на 8%, тоді як кількість дрібних фермерів катастрофічно скорочується. Іноземні інвестиційні фонди — переважно голландські, данські, люксембурзькі та британські гроші — також активно заходять у польський земельний обіг. Третя категорія — місцеві забудовники, які скуповують землю біля міст.

Середній борг польського фермера зараз становить близько 68 000 злотих. Коли кредити тиснуть, він продає землю агрохолдингу чи фонду, щоб закрити борги, а потім залишається працювати на цій же землі як найманий робітник або орендар — і ціни на оренду щороку ростуть.

За весь час протестів на польсько-українському кордоні жоден великий страйк у Польщі не був спрямований проти іноземних фондів чи олігархів, які скуповують країну зсередини. Земля змінювала господаря не через Україну, а через власні борги польських фермерів.