Українці, які інтегрувалися в Німеччині — працюють, вчать мову, забезпечують себе самі, — не можуть переоформити статус із тимчасового захисту на робочі параграфи §18a та §18b. Вимоги цих параграфів настільки завищені, що їх не виконує навіть частина кваліфікованих німецьких громадян, а німецький уряд наразі не збирається змінювати закон, попри заклики політиків до інтеграції.

Парадокс німецької інтеграції

За законом українці з тимчасовим захистом можуть працювати в Німеччині з першого дня. Багато хто витратив роки на вивчення мови, знайшов роботу, став частиною економіки країни, платить податки. Але статус залишається тимчасовим і зберігається на §24, а не на робочих параграфах.

Перехід на іншу правову підставу вимагає виконання конкретних критеріїв. Для кваліфікованих фахівців це §18a та §18b. Суди перевіряють відповідність буквально: якщо людина не виконує хоча б один чи два пункти вимог, у переході відмовляють, навіть якщо вона вже багато років працює і інтегрована.

Ті самі вимоги стосуються не лише українців, а й громадян Сирії та інших країн. У судових справах про депортацію та відмови у зміні статусу винятків немає.

Вимоги, які не відповідають реальності

Параграфи §18a та §18b встановлюють зарплату не менше 4 600 євро для фахівців віком 45 років і старше. Ці вимоги були прийняті до законодавства, коли економіка Німеччини була значно сильнішою. Вони не змінювалися довгі роки.

Зараз ситуація змінилася: підприємства закриваються, кваліфіковані громадяни самої Німеччини залишаються без роботи. У такій реальності українець, який працює три чи чотири роки й отримує менше встановленого ліміту, не може перейти на робочий статус, навіть якщо його роботодавець готовий його спонсорувати і він повністю себе утримує.

Політичні обіцянки та їхня суть

Федеральний канцлер Німеччини закликав українців працювати, обіцяючи, що це дозволить їм залишитися в довгостроковій перспективі. Однак представник Міністерства внутрішніх справ Німеччини рік-півтора тому заявив, що країна не збирається запроваджувати пільгові умови для переходу українців зі статусу §24 на інші параграфи.

Заяви політиків з опозиції та Євросоюзу про необхідність прозорих умов для зміни статусу залишаються на рівні декларацій. Паралельно в Європейському Союзі говорять про те, що потрібні ясні шляхи для громадян України, які перебувають на тимчасовому захисті, але конкретних змін не відбувається.

Проблема виходить за межі Німеччини

Завищені вимоги для зміни статусу з тимчасового захисту — проблема не лише Німеччини. Подібна ситуація описана в Бельгії, Нідерландах, Норвегії. У деяких країнах, наприклад у Португалії, говорять про нове законодавство, яке і зовсім не допускає перехід з тимчасового захисту на довгостроковий вид на проживання.

При цьому політики і на рівні ЄС, і в окремих країнах називають інтеграцію, роботу й вивчення мови основою для залишення. Але чіткого, відомого шляху, який дозволив би інтегрованому українцю залишитися на постійній основі, немає.

Вывеска немецкого государственного учреждения BAMF (Федеральный офис по миграции и беженцам)

Кому загрожує депортація, а кому — ні

Ті, хто живе на допомогу і не працює, у разі зміни політики зіткнуться з добровільними програмами повернення з фінансовою компенсацією від держави. Україна має свою програму допомоги тим, хто повертається, де надається житло і стартові умови.

Депортація торкнеться передусім людей, які не виконують умов закону і не інтегровані. Але працюючі українці перебувають у більш невизначеній ситуації: вони виконують вимоги інтеграції, але не можуть переоформити статус через інші, додаткові критерії.

На що спиратися при плануванні

Майбутнє в країні залежить від закону, а не від політичних обіцянок. Українцям, які живуть у Німеччині й планують залишитися, потрібно вивчити вимоги параграфів §18a та §18b і зрозуміти, чи є об’єктивні підстави для переоформлення.

Для Німеччини це означає відкрити закон з коментарями, вивчити позиції юристів і професорів німецького права, звернутися до роз’яснень Федерального офісу з міграції та біженців (BAMF). Такий самий підхід застосовний і до інших країн ЄС: потрібно знати не обіцянки, а текст закону і правовий шлях, який реально працює.