Чому в Польщі не вистачає працівників з України

Дефіцит українських працівників у Польщі виник через поєднання відтоку досвідчених кадрів на Захід, кризи у меблевій та автомобільній галузях і зростання попиту на будівельників для інфраструктурних проєктів, тоді як українці досі становлять близько 80% усіх іноземних працівників у країні.

Коротко

• Меблева галузь Польщі втратила 27 тисяч робочих місць за 4 роки — понад 16% зайнятих, банкрутства зросли вчетверо з 2021 по 2025 рік.
• Автопром скоротив виробництво легкових авто більш ніж удвічі за 11 місяців 2025 року, Stellantis у Тихи звільнив понад 750 людей.
• Будівництво втратило близько третини українських робітників після 2022 року й зараз недорахується 50-100 тисяч осіб на фоні проєкту вартістю 131 млрд злотих.
• Виробничий майстер у Баварії заробляє в 1,5-2 рази більше, ніж у Польщі, тому досвідчені українці їдуть далі на захід.
• Після завершення війни Україні знадобиться 4-4,5 мільйона робітників для відбудови — частина кадрів, за яких змагається Польща, може повернутися додому.

Скільки українців працює в Польщі офіційно

Станом на 1 червня 2025 року в польській системі соціального страхування було зареєстровано 818 тисяч українців. Це приблизно дві третини від усіх іноземних працівників, застрахованих у цій системі — разом із білорусами частка сягає близько 77%. Наприкінці 2025 року загальна кількість легально зайнятих іноземців у Польщі перевищила 1 млн 290 тисяч осіб — рекордний показник.

Але за рекордним числом ховається зміна структури: досвідчені працівники з роками стажу в Польщі виїжджають далі, а на їхнє місце приходять нові кандидати без такого досвіду.

Чому закриваються меблеві фабрики в Польщі

Меблевий і деревообробний сектор Польщі переживає найважчу кризу за останні роки. За наявними галузевими даними (офіційної статистики Головного статистичного управління по цьому показнику немає), вартість виробленої й проданої меблевої продукції впала з 69 млрд злотих у 2022 році до 62 млрд злотих у 2024 році — це найсвіжіші наявні дані, але тенденція вже видна.

За чотири роки галузь втратила приблизно 27 тисяч робочих місць — понад 16% від загальної кількості зайнятих. Якщо в 2022 році в меблевій галузі працювало 165 тисяч людей, то в березні 2026 року залишилось лише 138 тисяч.

Банкрутства зростають щороку: 22 випадки у 2021 році, 37 у 2022-му, 53 у 2023-му, 70 у 2024-му і 82 у 2025-му. У деревообробці ситуація ще гірша — кількість банкрутств зросла з 33 у 2021 році до 117 у 2025-му, тобто майже вчетверо.

Серед конкретних випадків — закриття виробництва на заводі Black Red White у місті Замощ, зупинка виробництва на фабриці ПМ Мазури у Щитні та скорочення персоналу на фабриці Ікея в Вільбарку. За наявними галузевими оцінками, близько 36% підприємств меблевої галузі Польщі є нерентабельними.

Одна з причин — падіння попиту на головному ринку збуту. Замовлення з Німеччини в багатьох компаніях впали на 50, а подекуди й на 70% — німецькі покупці просто перестають купувати польські меблі.

Замовлення з Німеччини в багатьох компаніях впали на 50, а подекуди й на 70% — німецькі покупці просто перестають купувати польські меблі.

На кризу одночасно тиснуть кілька факторів. Перший — дефіцит робочих рук, характерний для більшості галузей у Польщі. Другий — подорожчання лісу через рішення Міністерства клімату. Третій — китайська конкуренція та падіння попиту в Німеччині. Ці причини діють разом і посилюють одна одну: брак досвідчених працівників, серед яких багато українців, ускладнює адаптацію галузі до інших проблем.

Чому польський автопром скорочує виробництво

За 11 місяців 2025 року виробництво легкових автомобілів у Польщі скоротилося більш ніж удвічі. Причина — глобальна криза галузі та конкуренція з Китаєм: дешеві китайські товари тиснуть на європейських виробників, до цього додається падіння попиту в Німеччині.

Наслідки відчутні на конкретному підприємстві: фабрика Stellantis у місті Тихи з березня 2026 року ліквідувала третю зміну й звільнила понад 750 осіб — про це повідомило видання Rzeczpospolita.

При цьому переробна промисловість Польщі загалом лишається одним із найбільших роботодавців країни: у третьому кварталі 2025 року в ній працювало понад 3 мільйони людей — майже 20% усіх зайнятих у Польщі. Саме тут криза автопрому накладається на дефіцит кадрів: за барометром польського ринку праці найбільше не вистачає електриків, зварювальників і операторів верстатів — спеціальностей, де традиційно висока частка іноземних працівників, серед яких переважно українці.

Чому в харчовій промисловості найвища концентрація українців

У харчовій і переробній промисловості концентрація українських працівників традиційно найвища серед усіх галузей: м’ясопереробка, молочне виробництво та пакування тримаються саме на них. Виробничі лінії тут розраховані на конкретну кількість людей — наприклад, лінія за стандартом працює зі штатом у 40 осіб. Якщо набрати вдається лише 20 працівників, лінія просто не запускається: половини бригади недостатньо, щоб забезпечити технологічний процес.

У такому випадку компанія звільняє й тих 20, кого вже найняла, — не через надлишок персоналу, а тому, що без решти лінія нежиттєздатна. Виходить парадокс: працівників не вистачає, а завод одночасно скорочує людей. Харчова галузь не закриває підприємства так гучно, як меблева, але скорочення змін і затримки виробництва в ній стали нормою на роки. Саме на цьому фоні ціни на окремі продукти харчування в Польщі ростуть попри загальне сповільнення інфляції.

У такому випадку компанія звільняє й тих 20, кого вже найняла, — не через надлишок персоналу, а тому, що без решти лінія нежиттєздатна.

Дефіцит будівельників на фоні великих інфраструктурних проєктів

За оцінками галузевих джерел, у піковий період у польському будівництві працювало до 400 тисяч українських робітників. Після 2022 року їх кількість скоротилася приблизно на третину — частина зібрала речі й поїхала на фронт. Зараз галузь відчуває дефіцит від 50 до 100 тисяч осіб, і за останні десятиліття він не був таким гострим.

Цей провал у робочій силі збігається з найдорожчим будівельним проєктом в історії Польщі — центральним комунікаційним портом і мережею швидкісних залізниць вартістю 131 мільярд злотих. Тільки тендери на будівництво самого порту, заплановані на 2026 рік, оцінюють у 40 мільярдів злотих. Виходить парадокс: будівельний бум за обсягом фінансування збігається з найбільшим за десятиліття браком кадрів.

Проєкти через це не зупиняються, а дорожчають і затягуються. Це небезпечно саме через контракти з Євросоюзом: вони мають жорсткі строки виконання. Якщо строки не витримати, Польща ризикує отримати штрафи, а виділені кошти просто повернуться назад до європейських фондів.

Якщо поточні тенденції збережуться, дефіцит працівників може поширитися не лише на будівництво, а й на промисловість та логістику.

Чому досвідчені українці їдуть із Польщі далі на Захід

Виробничий майстер у Польщі заробляє приблизно від 7 до 9 тисяч злотих на місяць. Той самий фахівець у Мюнхені чи іншому місті Баварії отримає в 1,5–2 рази більше — тому після кількох років роботи в Польщі й накопиченого досвіду частина українців рухається далі на захід. Це не заробітчанство в класичному розумінні: люди виїжджають не підзаробити й повернутись, а щоб жити й працювати вже там.

Польська інфраструктура для рекрутингу українців — агенції праці, системи легалізації та оформлення документів — будувалася понад десятиліття. Зараз ця система опинилася під загрозою одразу з двох боків: антиукраїнська риторика відлякує нових кандидатів, а ті, хто вже має досвід, їдуть на захід. Якщо відлякані нові й виїхали досвідчені, заміни просто не буде.

Азійські працівники залишаються лише частковою альтернативою: вони не мають того спрощеного режиму доступу до польського ринку праці, який роками діяв для українців. Але навіть новий працівник, якому вдалося легалізуватися в Польщі, часто затримується там ненадовго — приблизно через два місяці після приїзду він може поїхати далі, у Німеччину чи Францію, де рівень життя вищий. Та сама логіка стосується працівників з Азії, Африки та Близького Сходу: ті, кому вдається потрапити до Польщі й легалізуватися, з великою ймовірністю згодом переїжджають в інші країни. Тобто проблема не в дефіциті робочих рук як таких — вона в тому, що будь-яка заміна, знайдена сьогодні, схильна виїхати завтра тим самим маршрутом.

Чому втрату досвідчених працівників не закрити новими кандидатами

Дефіцит кадрів у Польщі — не лише кількісна проблема, а й якісна: бракує не будь-яких рук, а конкретного досвіду (c48). Українці на польських заводах — це фахівці з роками стажу на конкретних виробничих лініях, а не просто виконавці завдань (c49). Оператор верстата з трирічним досвідом роботи саме на цьому обладнанні не замінний людиною, яку просто поставили до того самого станка (c50).

Найняти нового працівника і поставити його на місце такого фахівця технічно можливо, але результат буде іншим: він не знає, що робити з конкретним верстатом, бо приїхав без трирічного досвіду саме на такому обладнанні. Навчання з нуля займає місяці, а поки воно триває — якість роботи нижча, а витрати підприємства вищі (c51). Тому вакансія формально закривається, а виробнича лінія все одно зупиняється: заміна є, кваліфікації на ній немає (c55).

Тому вакансія формально закривається, а виробнича лінія все одно зупиняється: заміна є, кваліфікації на ній немає

Відтік досвідчених людей — це втрата не окремої посади, а інституційного досвіду, який накопичувався роками на конкретному виробництві (c54). Замінити його новим набором персоналу швидко не вдається, тому дефіцит на практиці глибший, ніж показує кількість вакансій.

До цього додається ще одна конкуренція за тих самих людей: після завершення війни Україна потребуватиме від 4 до 4,5 мільйона додаткових робітників для відбудови (c39). Це означає, що частина досвідчених працівників, за якими зараз змагаються Польща і Західна Європа, у перспективі може повернутися працювати вдома.

Часті питання

Що буде з ринком праці в Польщі, якщо тенденція відтоку досвідчених кадрів триватиме

Якщо поточні тенденції збережуться, дефіцит працівників може вийти за межі будівництва й поширитися на промисловість та логістику. Це означає, що ефект відчують не лише окремі галузі на кшталт меблевої чи автомобільної, а економіка Польщі загалом. Для заявників це сигнал, що попит на іноземну робочу силу навряд чи впаде найближчим часом.

Чи означає дефіцит кадрів у Польщі, що влаштуватися туди на роботу стало легше

Не обов’язково: дефіцит стосується конкретного досвіду й кваліфікації на конкретному обладнанні, а не будь-яких робочих рук. Новачка можуть найняти формально, але без багаторічного стажу саме на цій виробничій лінії він не замінює фахівця, який звільнився. Тому вакансія закривається юридично, а виробничий процес усе одно страждає від нестачі кваліфікації.

Чи варто новоприбулому в Польщу орієнтуватися на довгострокову роботу в одному місці

Практика показує протилежне: навіть ті, хто щойно легалізувався, часто рухаються далі вже за пару місяців — у Німеччину чи Францію, де рівень життя вищий. Ця логіка стосується не лише українців, а й працівників з Азії, Африки та Близького Сходу. Тому роботодавці в Польщі стикаються не з одноразовою втратою кадрів, а з постійною плинністю на тому самому маршруті.

Чи можуть українські будівельники після війни повернутися працювати в Україну замість Польщі

Так, це реалістичний сценарій: після завершення війни Україна потребуватиме від 4 до 4,5 мільйона додаткових робітників для відбудови. Частина досвідчених фахівців, за яких зараз конкурують Польща і Західна Європа, у перспективі може повернутися працювати вдома. Це означає, що нинішній кадровий дефіцит у Польщі може посилитися ще й через цей фактор.