Як обрати інвесторську візу США: E-2, L-1, EB-1C та EB-5

Вибір між E-2, L-1, EB-1C і EB-5 залежить від чотирьох факторів: наскільки постійним має бути переїзд, чи є в заявника громадянство країни — учасниці договору зі США, чи є діючий бізнес за кордоном і чи готовий інвестор особисто керувати компанією.

Коротко

• E-2 і L-1 — тимчасові візи з продовженням, EB-1C і EB-5 одразу ведуть до грін-карти без обмеження за строком.
• E-2 доступна лише громадянам договірних країн; громадянам Бразилії, Індії, Китаю та Росії вона недоступна в принципі.
• Для EB-5 мінімальна інвестиція жорстко закріплена: 800 000 $ у TEA-зоні або 1 050 000 $ поза нею, плюс 10 нових робочих місць.
• L-1A обмежена приблизно 7 роками перебування, тоді як E-2 продовжується без формальної стелі.
• EB-1C і L-1 вимагають діючого бізнесу за кордоном і мінімум року управлінського стажу — у EB-5 і E-2 такої вимоги немає.

Чотири інвесторські візи: що це і чим вони відрізняються

Інвесторських віз, які варто розглядати при переїзді до США через бізнес, чотири. Дві з них — тимчасові неіміграційні візи: E-2 і L-1, вони видаються на визначений строк і вимагають продовження або повернення додому після його завершення. Дві інші — категорії постійного проживання: EB-1C і EB-5, вони ведуть не до візи, а напряму до грін-карти.

Різниця між цими двома парами принципова. Отримавши грін-карту за EB-1C або EB-5, людина живе в США без обмеження за строком і без потреби продовжувати статус — на відміну від E-2 чи L-1, де легальність перебування прив’язана до чинної візи. Вибір між усіма чотирма категоріями будується навколо того, чи потрібен переїзд на час, чи на постійній основі.

Віза E-2: інвестиційна віза для громадян країн — учасниць договору

E-2 зазвичай оформлюється на початковий період перебування до 2 років з можливістю продовження; строк дії самої візи (штампа в паспорті) залежить від громадянства заявника і може відрізнятися за країнами (c6). Це не грін-карта і не постійне резидентство, а тимчасовий статус, який отримує людина, що зробила суттєву інвестицію в американське підприємство (c5, c7).

Законодавчо встановленого мінімуму суми інвестиції для E-2 немає: необхідний розмір залежить від характеру бізнесу й того, що саме заявник збирається будувати в США (c8).

Ключове обмеження — E-2 доступна лише громадянам країн, з якими США уклали договір (treaty countries), і таких країн у світі меншість (c9, c10). Серед великих країн, що не входять до числа договірних, — Бразилія, Індія, Китай і Росія: заявники звідти на E-2 претендувати не можуть просто через громадянство (c11, c12).

Серед великих країн, що не входять до числа договірних, — Бразилія, Індія, Китай і Росія: заявники звідти на E-2 претендувати не можуть просто через громадянство

Продовження E-2 не обмежені формальною кількістю разів, поки зберігаються умови візи й інвестиція продовжує відповідати вимогам — жорсткої стелі за сумарним строком перебування при цьому не встановлено (c13). Ще один плюс статусу: подружжя основного заявника отримує право на роботу в США як супроводжуючий член сім’ї за E-2 (c14).

Віза L-1: внутрішньокорпоративне переведення менеджера або керівника

Громадянство заявника для L-1 значення не має — на відміну від E-2, належність до країни-учасниці договору зі США тут не вимагається; вирішальними умовами залишаються корпоративний зв’язок між компаніями та управлінський стаж, які описані нижче (c16, c19). Але в L-1 інша умова: це віза внутрішньокорпоративного переведення, і видають її за наявності діючої іноземної компанії, у якій заявник працював за межами США (c20). Обов’язкова вимога до стажу — не менше одного року на позиції менеджера або керівника в цій закордонній компанії безпосередньо перед подачею (c21).

У цьому й полягає різниця підходів: E-2 побудована навколо інвестиції, а L-1 — навколо управлінської ролі й факту роботи в іноземній компанії, яка має існувати паралельно з американським бізнесом. Для E-2 така друга компанія не потрібна (c22).

Як і за E-2, подружжя власника L-1 отримує право на роботу в США (c23). А от за строком перебування L-1 поступається E-2: якщо E-2 продовжується необмежено, то L-1 — ні (c24). Для управлінського різновиду, L-1A, максимальний строк перебування в США зазвичай обмежений сімома роками (c25).

якщо E-2 продовжується необмежено, то L-1 — ні

L-1, як і E-2, залишається тимчасовою візою: вона не дає статусу постійного резидента й не замінює грін-карту.

EB-1C: грін-карта для багатонаціонального менеджера

EB-1C — це грін-карта для багатонаціонального менеджера, і на відміну від L-1 вона одразу веде до постійного резидентства, а не до тимчасового статусу (c28). Вимоги до заявника майже ті самі: він має не менше року відпрацювати на управлінській або керівній посаді за межами США і продовжувати обіймати таку саму позицію вже в американській компанії (c29).

Різниця — у вимогах до бізнесу і масштабу. Для L-1 достатньо, щоб закордонна компанія діяла і була пов’язана з американською, а сама американська сторона могла бути зовсім молодою. Для EB-1C американська компанія зобов’язана пропрацювати мінімум рік — цієї умови в L-1 немає (c30). Масштаб усього бізнесу теж має бути вищим: у компаній — більше співробітників, а у самого заявника — значиміша зона управління, ніж це вимагається для L-1 (c31).

EB-5: грін-карта через інвестицію в американське підприємство

EB-5 — теж грін-карта постійного резидентства, і, як і EB-1C, веде до постійного статусу одразу, без проміжної робочої візи (c32). В основі категорії — інвестиція в американське підприємство, цим EB-5 схожа на E-2, але ключова відмінність у грошах: у E-2 немає фіксованого мінімуму, потрібна лише «суттєва» інвестиція, а для EB-5 мінімальна сума закріплена жорстко (c33).

Розмір залежить від розташування підприємства:

• 800 000 $ — якщо бізнес перебуває в цільовій зоні зайнятості (TEA): сільська місцевість або район з високим рівнем безробіття (c34);
• 1 050 000 $ — якщо підприємство перебуває поза такими зонами (c35).

Порогові суми періодично переглядаються USCIS, тому перед подачею варто уточнювати актуальні значення.

Крім суми інвестиції, EB-5 вимагає створити не менше 10 робочих місць у США — це окрема обов’язкова умова, а не формальність (c36, c39). Для порівняння: E-2 теж вимагає найму, але в іншій логіці — компанія просто не повинна бути «маргінальною», тобто вести реальний бізнес зі співробітниками, а конкретної кількості робочих місць закон не встановлює (c37).

Як обрати візу: постійність переїзду, громадянство, бізнес за кордоном і готовність керувати

Вибір між чотирма візами — це завжди індивідуальний аналіз, але є чотири запитання, які дозволяють звузити перелік варіантів для конкретної ситуації.

Наскільки постійний переїзд

Перше запитання — чи розглядає заявник переїзд до США як постійний і довгостроковий. Якщо людина ніколи не жила в США, одразу переходити до категорії постійного резидента зазвичай не рекомендується: відмовитися від такого статусу набагато складніше, ніж від тимчасової візи. У постійного резидента з’являються додаткові податкові наслідки — декларації резидента потрібно подавати, навіть якщо він фактично живе за межами США, а частина світового доходу при цьому оподатковується. Формальна відмова від статусу вимагає подання форми I-407. Вийти ж зі статусу за неіміграційною візою, наприклад E-2 чи L-1, значно простіше. Тому якщо переїзд не сприймається як остаточний, розумно починати з E-2 або L-1, а справу на постійне резидентство вибудовувати вже після того, як заявник переїхав і провів у США деякий час.

відмовитися від такого статусу набагато складніше, ніж від тимчасової візи

Громадянство і країна народження

Для E-2 потрібне громадянство країни — учасниці договору зі США; за подвійного громадянства достатньо, щоб одне з них підходило під цю умову. Якщо такого громадянства немає взагалі, E-2 одразу виключається, і єдиною неіміграційною альтернативою залишається L-1 — або ж імміграційні категорії EB-1C і EB-5. Тут важливе вже не стільки громадянство, скільки країна народження: на грін-карти діють подушові квоти за країнами походження, і для народжених, наприклад, у Китаї чи Індії в категоріях EB-1 і EB-5 можливі довгі черги. Якщо швидкість отримання статусу критична, такий варіант може виявитися не найкращим вибором. Тому аналіз починається з того, які варіанти взагалі залишаються доступними за наявного громадянства й країни народження.

Чи є діючий бізнес за кордоном

EB-1C і L-1 вимагають діючого операційного бізнесу за межами США. Якщо такого бізнесу немає і відкривати його не планується, обидві категорії відпадають одразу, а фокус зміщується на E-2 або EB-5.

Готовність керувати бізнесом

Останнє запитання — чи хоче заявник особисто керувати бізнесом у США, чи шукає варіант без необхідності бути залученим. E-2 вимагає, щоб заявник особисто керував бізнесом і розвивав його; L-1 і EB-1C зобов’язують обіймати позицію менеджера або керівника. З усіх чотирьох категорій найпасивніший варіант — EB-5 через регіональний центр, хоча цілком стороннього спостерігача ця категорія теж не передбачає: інвестор зобов’язаний бути залученим у свою інвестицію.

Крім інвесторських віз існують і інші робочі та імміграційні категорії — наприклад, H-1B, O-1 і EB-2 з національним інтересом (NIW), — але вони влаштовані за іншими принципами і виходять за рамки порівняння інвесторських віз.

Чотири інвесторські візи США: ключові відмінності

Таблиця гортається вбік

Критерій	E-2	L-1	EB-1C	EB-5
Тип статусу	Тимчасовий	Тимчасовий	Грін-карта	Грін-карта
Вимога до громадянства	Лише країни-учасниці договору	Не важливо	Не важливо	Не важливо (важлива країна народження через квоти)
Потрібен діючий бізнес за кордоном	Ні	Так	Так	Ні
Мінімальна сума інвестиції	Не встановлена, потрібна «суттєва»	Не вимагається	Не вимагається	800 000 $ / 1 050 000 $
Обмеження за строком перебування	Продовження не обмежені	До 7 років (L-1A)	Без обмеження	Без обмеження
Роль заявника	Особисте керування бізнесом	Менеджер/керівник	Менеджер/керівник	Інвестор, може бути пасивним через регіональний центр

На основі зіставлення вимог із тексту статті

Часті питання

Чи можна перейти з E-2 або L-1 на грін-карту пізніше, не втрачаючи часу

Так, це звична стратегія: якщо переїзд не сприймається як остаточний, розумно спочатку отримати тимчасовий статус E-2 або L-1, а оформлення постійного резидентства вибудовувати вже після того, як заявник переїхав і провів у США деякий час. Це простіше, ніж одразу відмовлятися від грін-карти, якщо рішення виявиться поспішним.

Що станеться, якщо інвестиція за E-2 перестане відповідати вимогам після схвалення візи

Продовження E-2 не обмежені за кількістю, але залежать від того, чи зберігаються умови візи і чи продовжує інвестиція відповідати вимогам. Якщо бізнес перестає відповідати цим умовам, підстав для чергового продовження статусу не залишається.

Чи можна оформити інвесторську візу на дитину або іншого члена сім’ї, крім подружжя

У матеріалі йдеться лише про право подружжя на роботу як супроводжуючого члена сім’ї за E-2 і L-1. Про дітей чи інших родичів та їхню можливість отримати робочий дозвіл окремо нічого не сказано.

Чи можна подати на E-2, якщо в мене подвійне громадянство, але жодне з них не входить до числа договірних країн

Ні. Для E-2 потрібне громадянство країни — учасниці договору зі США; за подвійного громадянства достатньо, щоб хоча б одне з них підходило під цю умову. Якщо жодне громадянство не входить до числа договірних країн, E-2 виключається, і залишаються лише L-1, EB-1C або EB-5.

Чи поширюються довгі черги за країною народження й на візу L-1

Ні, у матеріалі подушові квоти за країнами походження описані лише стосовно постійних категорій EB-1 і EB-5, де для народжених, наприклад, у Китаї чи Індії можливі довгі черги. L-1 — неіміграційна віза, і це обмеження до неї не стосується.