Військовий збір з доходів у Німеччині: як нова угода з Україною відкриває податковій доступ до даних українців

За позицією податкової служби України, військовий збір 5% формально не звільняється міжнародною угодою про уникнення подвійного оподаткування і теоретично може бути нарахований українцям, які працюють у Німеччині, навіть якщо податки там уже сплачено.

Коротко

• Угоду підписано 19 травня 2026 року, Бундестаг ратифікував її 5 листопада 2026 року — залишилася ратифікація Верховною Радою.
• Ставки на дивіденди зросли з 10 до 15%, на проценти за банківськими позиками — з 2 до 5%, роялті тепер оподатковуються за 5% замість 0%.
• Нова угода вводить електронний обмін даними про зарплату, доходи, рахунки й декларації конкретних людей, а не лише компаній.
• Українська податкова вважає, що військовий збір 5% не захищений угодою і може нараховуватися навіть податковим резидентам Німеччини.
• На добровільну сплату нарахованого збору дається 7–10 днів, далі — арешт майна в Україні, якщо воно є.

Що за нова угода між Німеччиною та Україною і коли вона набуде чинності

5 листопада 2026 року Бундестаг після півгодинного обговорення ухвалив у другому читанні законопроєкт федерального уряду про ратифікацію угоди між Німеччиною та Україною про усунення подвійного оподаткування доходів і запобігання ухиленню від сплати податків. Саму угоду підписано 19 травня 2026 року, і вона включає не лише усунення подвійного оподаткування, а й обмін податковою інформацією між країнами.

Щоб документ запрацював, його мають ратифікувати обидва парламенти — німецький і український. Німецька сторона цей крок уже зробила: 5 листопада 2026 року Бундестаг проголосував за ратифікацію. Залишається ратифікація з боку Верховної Ради України — без неї угода не набуде чинності.

Чим нова угода відрізняється від договору 1995 року

Між Німеччиною та Україною вже діє угода про уникнення подвійного оподаткування — вона підписана і ратифікована ще в 1995 році, точна дата підписання — 3 липня 1995 року. Після набуття чинності новим документом стара угода втратить силу: новий договір повністю замінить її.

Концептуально нова угода не дублює стару, а оновлює підходи до оподаткування відповідно до стандартів Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Головна відмінність — в обсязі даних, якими обмінюються податкові служби двох країн: угода 1995 року такого розширеного обміну інформацією не передбачала. Саме ця можливість отримувати дані про доходи напряму від іншої сторони і стала однією з причин, через яку знадобився новий документ замість точкових правок старого.

Угода 1995 року проти нової угоди 2026 року

Критерій	Угода 1995 року	Нова угода 2026 року
Дата підписання	3 липня 1995 року	19 травня 2026 року
Обмін податковою інформацією	Не передбачений у розширеному вигляді	Розширений обмін за ст. 24, включно з даними фізосіб
Форма запиту	Вимагала окремого узгодження і перевірки повноважень	Електронно, напряму між податковими органами
Ставка на дивіденди (загальний випадок)	10%	15%
Ставка на проценти за банківськими позиками	2%	5%
Ставка на роялті (окремі види)	0%	5%

Після набуття чинності новою угодою договір 1995 року втратить силу.

Які податкові ставки змінилися за новою угодою

Нова угода підвищує ставки оподаткування пасивних доходів у державі джерела — тобто там, де дохід фактично виник.

Вид доходу	Було	Стало
Дивіденди компанії-власнику від 20% капіталу	5%	5% (без змін)
Дивіденди в інших випадках	10%	15%
Проценти за продажами в кредит і позиками банків та фінустанов	2%	5%
Роялті (окремі види)	0%	5% (загальна ставка)

Єдина ставка, яка лишилася незмінною, — 5% для дивідендів, які отримує компанія, що володіє не менш ніж 20% капіталу компанії іншої держави. У всіх інших випадках виплат дивідендів ставка зросла з 10 до 15%. Проценти за продажами в кредит і позиками банків та фінансових установ тепер оподатковуються за 5% замість попередніх 2%. Нульову ставку для окремих видів роялті скасовано — встановлено загальну ставку 5%.

Нульову ставку для окремих видів роялті скасовано — встановлено загальну ставку 5%.

Ці зміни стосуються підприємництва, корпорацій і бізнесу, а не доходів фізичних осіб від зарплати чи іншої особистої діяльності.

Розширений обмін податковою інформацією: що тепер бачать обидві податкові

Стаття 24 нової угоди вводить положення, якого не було в договорі 1995 року: розширений обмін податковою інформацією між компетентними органами України та Німеччини. Йдеться не лише про бізнес — норма охоплює й доходи фізичних осіб.

За запитом одна сторона може отримати в іншої дані про зарплату, доходи від бізнесу, адреси, інвестиції та дивіденди конкретної людини. Окремо запитуються суми доходів, податкові зобов’язання та подані декларації — тобто вся картина того, що людина задекларувала і скільки мала заплатити.

Під обмін потрапляють і дані про компанії та їхніх бенефіціарів: якщо громадянин України виступає засновником української компанії, а сам працює в Німеччині, про це може дізнатися німецька сторона — і навпаки. Окремо передаються відомості про податкові борги — суми, строки та заходи стягнення, а також про податкові перевірки, зокрема коли підприємство, що перевіряється, перебуває в одній країні, а його бенефіціар чи директор живе і працює в іншій.

Головна відмінність від попереднього порядку — швидкість і форма запиту. Раніше обмін вимагав окремого узгодження: запит перевіряли, підтверджували повноваження органу, що його надіслав, і лише потім передавали відповідь. Тепер уся процедура відбувається в електронному вигляді, без паперових форм, — запит і відповідь ідуть напряму між податковими органами.

Чи треба платити військовий збір 5% з доходів, отриманих у Німеччині

За логікою української податкової, громадянин України, який живе в Німеччині та отримує там дохід, зобов’язаний платити з цього доходу 5% військового збору — незалежно від того, де фактично перебуває і працює. За трактуванням української податкової, резидентство значення не має: навіть якщо людина є податковим резидентом Німеччини, ДПС вважає, що обов’язок платити збір зберігається, оскільки прив’язує його не до місця проживання, а до громадянства і прописки в Україні.

навіть якщо людина є податковим резидентом Німеччини, ДПС вважає, що обов’язок платити збір зберігається, оскільки прив’язує його не до місця проживання, а до громадянства і прописки в Україні

Роз’яснення з цього приводу Державна податкова служба України опублікувала на власному офіційному сайті. На запитання, чи звільняються від військового збору доходи, які за міжнародними договорами звільнені від ПДФО, відповідь однозначна: ні, не звільняються, оскільки військовий збір не ідентичний і не аналогічний за суттю податку на доходи фізичних осіб, а отже, не підпадає під дію конвенції про уникнення подвійного оподаткування.

Звідси й висновок: військовий збір не згадано ні в угоді про уникнення подвійного оподаткування між Німеччиною та Україною 1995 року, ні в договорі, підписаному 19 травня 2026 року. Логіка української податкової така: раз військовий збір не згадано в угоді, він не підпадає під захист від подвійного оподаткування, а отже формально може бути витребуваний з українського боку — незалежно від того, чи платить людина аналогічні платежі в Німеччині.

На практиці це означає: отримавши від німецької сторони дані про доходи українця, який живе в Німеччині, українська податкова теоретично може нарахувати йому 5% військового збору — це не стовідсотковий сценарій для кожного, а можливий наслідок. Хто не згоден із таким нарахуванням і вважає, що як податковий резидент Німеччини нічого Україні не винен, може оскаржити його в українському суді — подібні судові прецеденти вже існують. Розраховувати, що іноземний дохід так і залишиться невідомим українській податковій, бо всі податки вже сплачено в Німеччині, — стратегія з сумнівними перспективами на майбутнє.

Як українська податкова може дізнатися про рахунок у німецькому банку через CRS

Між Україною та Німеччиною вже діє угода про автоматичний обмін фінансовою інформацією CRS (Common Reporting Standard) — країни щороку передають одна одній дані про рахунки громадян і залишки на них. Перший такий обмін відбувся у 2025 році й охопив дані за 2024 рік.

Механізм виявлення несплати складається з кількох кроків.

1. Отримання даних за CRS. Українська податкова отримує інформацію про те, що громадянин має рахунок у німецькому банку, — без деталізації операцій, лише факт рахунку та залишок на дату обміну.
2. Нульовий залишок як привід для підозри. Навіть якщо на рахунку на момент обміну було 0 євро, сам факт відкритого рахунку може навести податкову на думку, що по ньому проходили обороти, а 5% військового збору з доходів не доплачено.
3. Початок податкової перевірки. На підставі отриманих за CRS даних податкова оформляє документи про початок перевірки — щоб з’ясувати, чи мав конкретний громадянин доходи в Німеччині.
4. Точковий запит до німецької податкової. У межах уже відкритої перевірки українська сторона надсилає адресний запит щодо конкретної людини — з посиланням на угоду про уникнення подвійного оподаткування.
5. Передання повної інформації. Німецька податкова служба відповідає на такий запит повним пакетом: декларації, суми отриманих доходів, сплачені до німецького бюджету податки.
6. Донарахування. Зіставивши ці дані з українською декларацією, податкова встановлює, що 5% військового збору не сплачено, і виставляє вимогу про сплату.

Навіть якщо на рахунку на момент обміну було 0 євро, сам факт відкритого рахунку може навести податкову на думку, що по ньому проходили обороти, а 5% військового збору з доходів не доплачено.

Таким чином, CRS сам по собі не розкриває суми доходів — він лише вказує на існування рахунку. Детальна інформація про доходи і сплачені податки потрапляє до української податкової тільки на наступному етапі, через точковий запит за угодою про уникнення подвійного оподаткування.

Що буде, якщо не заплатити нарахований військовий збір

Отримавши від німецької сторони дані про доходи, українська податкова нараховує 5% військового збору і виставляє податкову вимогу — зобов’язання сплатити конкретну суму. На добровільну сплату дається 7 або 10 днів.

Якщо за цей строк гроші не надійшли, справа переходить у примусове стягнення. За наявності в боржника майна в Україні — квартири, земельної ділянки, іншої нерухомості — на нього накладають арешт або обтяження, після чого борг стягують примусово. Якщо майна в Україні немає, стягувати фізично нема з чого.

Кого ці ризики не стосуються: пенсіонери та отримувачі соцдопомоги

Описані ризики стосуються лише тих, хто працює, — найманих працівників, підприємців і бізнесменів. Соціальні виплати, які громадяни України отримують у Німеччині, податком не оподатковуються: з них нічого не нараховується. Ця норма, за твердженням, прямо прописана в роз’ясненнях української податкової служби.

Тому пенсіонерам і отримувачам соціальних виплат перейматися нема про що — ні українська податкова, ні нова угода не змусять платити податки із соцвиплат. Усе, що стосувалося обміну даними через CRS і нарахування військового збору, — це про доходи тих, хто працює, а не про соціальні виплати.

Часті питання

Чи потрібно щось робити українцю в Німеччині просто зараз, поки угоду ще не ратифіковано Україною

Ні, саме по собі очікування ратифікації не вимагає жодних дій — угода запрацює лише після того, як її ратифікує Верховна Рада, а до цього моменту продовжує діяти старий договір 1995 року. Але обмін фінансовою інформацією за CRS уже працює незалежно від цієї угоди, тож ризик нарахування військового збору існує вже зараз.

Чи можна заднім числом доплатити військовий збір самостійно, не чекаючи перевірки й вимоги від податкової

У матеріалі прямо про це не сказано, але з описаної логіки випливає, що добровільна сплата до початку перевірки виключає подальше донарахування й арешт майна — адже вся процедура стягнення запускається саме через несплачену суму, яку знайшла податкова.