Що буде після завершення тимчасового захисту в ЄС для українців

Тимчасовий захист українців у ЄС формально діє до 4 березня 2028 року і може бути продовжений, але паралельно Єврокомісія вже готує цифрову систему повернення та реадмісії іноземців, до якої Україну включено як одну з шести країн із діючим електронним обміном даними.

Коротко

• Тимчасовий захист продовжено до 4 березня 2028 року, але подальшу долю українців кожна країна ЄС вирішує самостійно.
• З 5 серпня 2026 року українські чоловіки при поданні заяви мають довести звільнення від військового обов’язку в Україні.
• Україну вже включено до електронної системи реадмісії ЄС нарівні з Вірменією, Бангладеш, Грузією, Пакистаном і Шрі-Ланкою.
• Після завершення захисту країнам ЄС, імовірно, дадуть близько року на проміжний статус до застосування реадмісії.
• У Німеччині перехід можливий лише на тимчасовий робочий ВНП за параграфами 18а/18б — ПМП це не дає, і пільг для українців не буде.

Коли закінчується тимчасовий захист і що вирішила Рада ЄС

16 вересня 2025 року Рада Європейського Союзу ухвалила рекомендації щодо узгодженого виходу з режиму тимчасового захисту. У документі прямо йдеться про повернення українських громадян на батьківщину, їхню реінтеграцію та про перехід частини біженців — тих, хто виконав вимоги законодавства країни проживання, — на інші види на проживання.

Тимчасовий захист надається за пунктом 24 законодавства ЄС, і вже саме слово «тимчасовий» означає, що статус не постійний. Режим тимчасового захисту вже продовжено до 4 березня 2028 року: це рішення країни ЄС узгодили 15 липня 2026 року, після того як Єврокомісія запропонувала таке продовження 26 червня 2026 року. Це не гіпотетична дата на випадок продовження — захист діє до неї вже зараз. Мова в рекомендаціях поки йде про добровільне повернення — тоді, коли умови в Україні це дозволять.

Повністю виключати ще одне продовження не можна: країни ЄС у майбутньому можуть ухвалити рішення зсунути строк і після 4 березня 2028 року, наприклад ще на рік. Але тимчасовий захист у будь-якому разі лишається непостійним статусом, і в рекомендаціях прямо вказано, що подальшу долю українців кожна держава ЄС вирішуватиме самостійно.

Цифрова система повернення іноземців: що це і як працює

Єврокомісія готує проєкт регламенту про цифрову процедуру повернення іноземців на батьківщину, їхню реадмісію та реінтеграцію. Точна дата внесення і номер документа на момент публікації статті офіційно не підтверджені — це ще не ухвалена норма, а законодавча ініціатива.

Документ передбачає автоматичне відкриття електронної справи, коли в іноземця закінчується вид на проживання і він втрачає законне право перебувати в країні ЄС. Щойно спливає строк дії дозволу, система сама відкриває справу про повернення, реінтеграцію або депортацію — без окремого рішення чиновника щодо кожного випадку.

Ключовий момент — що відбувається, якщо людина не встигає вчасно продовжити статус або отримати новий вид на проживання. У цьому разі перейти на інший вид дозволу, як правило, не вдається: коли строк дії параграфа сплив, людина за замовчуванням вважається такою, що перебуває в країні нелегально, навіть якщо раніше мала законний статус.

коли строк дії параграфа сплив, людина за замовчуванням вважається такою, що перебуває в країні нелегально, навіть якщо раніше мала законний статус

Цифрова система синхронізує ці справи між міграційними службами й поліцією всіх країн ЄС. На практиці це означає, що позначка про прострочений статус і відкриту процедуру повернення стає видимою будь-якому відомству, з яким людина взаємодіє, — не лише тому, де закінчився вид на проживання.

Реадмісія з Україною: шість країн і як це вже працює

Україна згадується в офіційних документах Єврокомісії як одна з шести країн, з якими вже діють електронні системи обробки запитів про реадмісію. Решта п’ять — Вірменія, Бангладеш, Грузія, Пакистан і Шрі-Ланка. Ці системи дають змогу надсилати запити в електронному вигляді, перевіряти громадянство людини й оформлювати документи, необхідні для її повернення на батьківщину.

Реадмісія — не процедура депортації. Це двостороння угода, за якою країна походження зобов’язана прийняти свого громадянина, якщо він перебуває нелегально на території іншої держави. Доводити щось у суді при цьому не потрібно: людину затримують, передають за угодою про реадмісію і привозять до кордону з її країною.

Доводити щось у суді при цьому не потрібно: людину затримують, передають за угодою про реадмісію і привозять до кордону з її країною

З Україною такий обмін інформацією вже працює — це не план на майбутнє, а чинний механізм. ЄС продовжує розвивати цифрову інфраструктуру для обміну даними між країнами, і Україну вже включено до цього обміну. У перспективі ця ж інфраструктура може використовуватися саме для повернення українських громадян, які втратять законну підставу перебувати в ЄС після завершення тимчасового захисту.

Що чекає на українців, які не отримають легальний статус

Це прогноз, а не підтверджене правило: масштабної і швидкої депортації одразу після завершення тимчасового захисту не буде. Значна частина українських громадян не зможе отримати легальний статус і формально опиниться на нелегальному становищі — але, за цією оцінкою, виселяти всіх одночасно й примусово ніхто не стане.

Ймовірний сценарій виглядає так: після завершення захисту країнам ЄС дадуть ще приблизно рік на проміжний статус. Цей період потрібен, щоб людина могла спокійно вирішити, як діяти далі, зокрема взяти участь у програмі добровільного повернення на батьківщину. Ті, хто підпише документи про добровільне повернення, отримають офіційний статус і вже не підпадуть під процедуру примусового повернення.

А от ті, хто не отримає легальний статус і не підпише участь у добровільному поверненні, опиняться на нелегальному становищі. Саме до цієї категорії, за прогнозом, широко застосовуватиметься реадмісія — у поєднанні з цифровою системою обміну даними, яка вже діє і допомагає знаходити таких людей.

Чоловіки і тимчасовий захист: вимога довести звільнення від військового обов’язку

Українських чоловіків виведено за дужки автоматичного надання тимчасового захисту: сам по собі виїзд з України для них більше не дає права на нього. Щоб отримати статус, український чоловік має довести міграційній владі країни, де подає заяву, що звільнений від військового обов’язку в Україні. Ця вимога діє для заяв, поданих починаючи з 5 серпня 2026 року, і не поширюється заднім числом на тих, хто вже отримав тимчасовий захист до цієї дати. Для жінок, дітей та інших категорій українських громадян тимчасовий захист і далі надається на загальних умовах.

Німеччина після тимчасового захисту: параграфи 18а, 18б і позиція влади щодо пільг

У Німеччині біженці, які виконали вимоги законодавства, переходять із тимчасового захисту на робочий вид на проживання за параграфами 18а і 18б — його одразу дають на 4 роки. Ті, у кого такої можливості немає, і далі лишаються на параграфі 24 — тому самому тимчасовому статусі, який рано чи пізно закінчиться.

Перейти на 18а/18б можна, якщо є робота і виконано вимоги міграційного законодавства: тоді потрібно звертатися до міграційної служби за місцем проживання і подавати заяву на зміну статусу. Але постійного місця проживання цей перехід не дає — це і далі тимчасовий робочий вид на проживання, а не ПМП.

Щодо пільг позиція німецької влади жорстка: спеціальних послаблень для громадян України не буде. Німеччина навіть не обговорює таку можливість — тему називають «гробовою тишею». Офіційне формулювання влади: є основний закон і чинні на сьогодні вимоги, їх потрібно виконувати, і жодних винятків для українців робити не планують.

тему називають «гробовою тишею»

Латвія зараховує строк тимчасового захисту для ПМП — а інші країни

Латвія внесла до сейму законопроєкт, за яким строк проживання на тимчасовому захисті зараховується до строку, необхідного для отримання ПМП. За цим проєктом достатньо прожити на тимчасовому захисті 5 років — і можна одразу переходити на постійний вид на проживання, без окремого накопичення стажу заново. З березня 2027 року саме такий п’ятирічний строк набереться в багатьох громадян України, які отримали тимчасовий захист у перші місяці повномасштабного вторгнення. Для них латвійський закон, якщо буде ухвалений, означає перехід на ПМП рівно в той момент, коли тимчасовий захист втратить сенс як статус.

Рішення Латвії показує, що рекомендації Ради ЄС не зобов’язують країни діяти однаково: кожна держава сама вирішує, як чинити з українцями після завершення тимчасового захисту. Німеччина в цьому питанні поки не рухається: як показано вище, там діють параграфи 18а і 18б, і про зарахування строку тимчасового захисту до ПМП мови не йде.

Як різні країни ЄС чинять після тимчасового захисту

Країна	Німеччина	Латвія
Перехід після тимчасового захисту	Робочий ВНП за параграфами 18а/18б (на 4 роки)	Можливий прямий перехід на ПМП за 5 років на захисті
Потрібен стаж заново	Так, це новий статус	Ні, строк захисту зараховується
Пільги для українців	Не плануються, позиція влади жорстка	Законопроєкт у розробці
Статус рішення	Чинна практика	Законопроєкт внесений до сейму, не ухвалений

Що ЄС робить прямо зараз: продовження захисту і підготовка до постійних рішень

ЄС паралельно робить дві речі: продовжує тимчасовий захист і готується до постійних правових рішень. Перше — продовження — триває, тому що війна в Україні не закінчена, і прийом українців іде за попередньою схемою. Другий напрям — підготовка чиновників ЄС до переходу від тимчасового захисту до постійних правових підстав перебування. У її межах розвиваються механізми повернення іноземців, включно з українцями, які згодом втратять право лишатися в країнах ЄС.

Згаданий вище проєкт регламенту про цифрову процедуру повернення — поки саме підготовка, а не ухвалене рішення: ЄС лише починає вибудовувати інструменти на випадок завершення тимчасового захисту. Практичний сенс для українців уже зараз: після завершення тимчасового захисту законне право на проживання в ЄС втрачається автоматично. Для тих, хто на цей момент не отримає іншої підстави перебування, передбачений механізм — реадмісія: затримання і відправлення на батьківщину.

Часті питання

Що буде з тими, хто вже отримав тимчасовий захист до 5 серпня 2026 року — їм теж потрібно доводити звільнення від військового обов’язку?

Ні, вимога довести звільнення від військового обов’язку діє лише для заяв, поданих починаючи з 5 серпня 2026 року, і не поширюється заднім числом на тих, хто вже отримав тимчасовий захист до цієї дати.

Чи поширюється реадмісія на українців, які просто не встигли продовжити статус, але не порушували закон

У матеріалі окремо це не розділяється: реадмісія застосовується до тих, хто формально опинився на нелегальному становищі — незалежно від причини, через яку легальний статус було втрачено, будь то сплив строку чи відсутність підстави для продовження.

Чи планують інші країни ЄС, крім Латвії, зараховувати строк тимчасового захисту до ПМП

У матеріалі прямо названо лише Латвію з її законопроєктом про зарахування строку; щодо Німеччини окремо сказано, що там про зарахування строку тимчасового захисту до ПМП мови не йде. Про позицію решти країн ЄС відомостей немає.